Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Широян С.М., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Опанасюк О.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050005459 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, звільненого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року вирок місцевого суду змінено на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України та виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 18 січня 2016 року по 11 квітня 2016 року включно з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_2, 11.06.15 року, біля 12 год. 35 хв., перебуваючи у ТРЦ "Дрім Таун" за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 1-Б, у магазині "Остін", діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв товар (чоловічій одяг) загальною вартістю 772 грн 50 коп. (без ПДВ) та, поклавши його у заздалегідь виготовлену з фольги сумку, не сплативши за товар, пройшов за антикрадіжні ворота, але був зупинений працівником магазину.

Крім того, 04 серпня 2015 року, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_2, зайшовши до приміщення магазину "Монтон", що в ТРЦ "Дрім Таун", за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 1-Б, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, взяв з полиць належне ТОВ "Балтіка Рітейл Україна" майно, а саме: жіночий одяг, загальною вартістю 290 грн 83 коп. та, поклавши його до спеціально виготовленої сумки з фольги, вийшов з магазину не оплативши товар.

Цього ж дня, о 21 год. 40 хв., ОСОБА_2, з метою повторного викрадення чужого майна, у магазині "Пума" в ТРЦ "Дрім Таун", за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 1-Б, взяв з полиці магазину сорочку, вартістю 200 грн, що належить ТОВ "Пума Україна", поклав її до спеціальної сумки з фольги та намагався залишити магазин, однак був викритий працівниками магазину.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують особу засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити, пом'якшити засудженому остаточне покарання до 2 років позбавлення волі, застосувавши до нього положення ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без зміни, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом першої інстанції було повно, всебічно та об'єктивно досліджено матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та винесено законне, обґрунтоване рішення та надано належну оцінку дослідженим доказам, що у касаційній скарзі не оскаржується.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом ст. 69 КК призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Як убачається з тексту вироку при призначенні покарання суд врахував, що ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_2, а саме те, що він раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення майнових злочинів, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин під час перебування під судовим слідством, має формально позитивну характеристику з місця проживання.

Обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 суд, у відповідності до положень ст. 66 КК України визнав його щире каяття.

Разом із тим, судом не встановлено обставин, які б істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину та дали підстави для призначення покарання нижче нижчої межі, визначеній у санкції зазначеної статті КК (2341-14) та дали б законні підстави для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК.

Зважаючи на вищенаведене, судові рішення є законними і обґрунтованими, призначене покарання справедливим, а відтак касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає. Матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення інших вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

З урахуванням наведеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429, статтями 376, 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.