5-3442к07 Про умисне вбивство двох осіб, вчинене з хуліганських мотивів - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх захисників - адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_8 та законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на постанову судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Зазначеною постановою з попереднього розгляду справи кримінальна справа по обвинуваченню

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України,

мешканця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, не судимого,

IНФОРМАЦIЯ_2, громадянина України, не судимого,

IНФОРМАЦIЯ_3, громадянина України,

не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 п. п. 1, 7, 12 ст. 115 КК України (2341-14) ,

- направлена на підставі ст.ст. 237, 246 КПК України (1001-05) для проведення додаткового розслідування прокурору Дніпропетровської області з мотивів допущення під час досудового слідства по справі таких порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що 14 вересня 2004 року, будучи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, знаходячись в залі ігрових автоматів "Крайня хата", розташованому в м. Кривому Розі по вул. Миколаївське шосе, з хуліганських мотивів та за попередньою змовою вчинили умисне вбивство двох осіб - працівників ігрового залу ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

У постанові про направлення справи на додаткове розслідування суддя вказав на істотні порушення норм КПК України (1001-05) , які були допущені органами досудового слідства, а саме:

- порушення вимог ст.ст. 218 - 222 КПК України (1001-05) і права обвинувачених на захист тим, що вони та їх захисники не були ознайомлені з матеріалами кримінальної справи у повному обсязі, внаслідок чого були позбавлені права за результатами ознайомлення на подачу клопотань;

- порушення вимог ст. 61 КПК України (1001-05) і права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист тим, що 11.01.2007 року слідчим до участі у справі як захисник ОСОБА_5 був допущений адвокат ОСОБА_1, який здійснював по цій же справі захист обвинуваченого ОСОБА_6, що з урахуванням суперечностей в їх показаннях на початку досудового слідства виключало можливість участі ОСОБА_1 у справі як захисника ОСОБА_5;

- порушення вимог ч.2 п.2 ст. 368 КПК України (1001-05) тим, що органами досудового слідства не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2006 року, якою справа була повернута на додаткове розслідування, зокрема, не перевірено шляхом встановлення й допиту осіб, які утримувались разом з обвинуваченими, доводів останніх про застосування до них працівниками міліції заходів фізичного впливу; не вжито необхідних заходів для виявлення знаряддя злочину; не перевірено шляхом допиту свідка ОСОБА_11 факту утилізації ігрових автоматів; не по всіх скаргах обвинувачених і їх захисників прийнято рішення.

У постанові також зазначено, що суддею в задоволенні клопотань обвинувачених і їх захисників про закриття кримінальної справи на підставі ч.1 п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) та про звільнення обвинувачених з-під варти відмовлено.

У касаційній скарзі захисники - адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисники ОСОБА_2, ОСОБА_8, законний представник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просять постанову судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.06.2007 року скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України (1001-05) , та звільнити обвинувачених з-під варти, або призначити справу до судового розгляду зі зміною обвинуваченим запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Погоджуючись з тим, що органи досудового слідства при розслідуванні справи допустили істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства і права обвинувачених на захист, крім порушення ст. 61 КПК України (1001-05) щодо допуску адвоката ОСОБА_1 захисником ОСОБА_5, касатори вказують, що ці порушення з урахуванням, на їх думку, сфальсифікованих матеріалів справи свідчать, що всі можливості додаткового збору доказів вичерпані, а по справі доведена невинуватість обвинувачених у вчиненні злочину, тому суддя повинен був, задовольнивши їх клопотання, при попередньому розгляді закрити справу на підставі п.2 ст. 6 КПК України (1001-05) та звільнити обвинувачених з-під варти, а не направляти її на додаткове розслідування.

У касаційних скаргах та доповненнях до них обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, доводи яких аналогічні доводам касаційних скарг їх захисників і законного представника, порушується питання про скасування постанови судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року і закриття справи за п.2 ст. 6 КПК України (1001-05) зі звільненням їх з-під варти.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови судді - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно зі ст. 246 КПК України (1001-05) при попередньому розгляді справи суддя своєю постановою вправі повернути справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України (1001-05) і роз'яснень, що містяться в п. п. 9, 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 (v0008700-03) від 24.10.2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", порушеннями, які унеможливлюють подальше провадження у кримінальній справі і тягнуть безумовне повернення її на додаткове розслідування, є порушення під час досудового слідства права обвинувачених на захист, у тому числі порушення вимог ст.ст. 61, 218-222 КПК України (1001-05) , а також інші порушення КПК України (1001-05) , які можуть перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити по ній законне та обгрунтоване рішення.

З огляду на ці вимоги закону, суддею при попередньому розгляді справи було прийнято правильне рішення про її повернення на додаткове розслідування, оскільки з матеріалів справи видно, що обвинуваченим та їх захисникам органами досудового слідства не були надані на ознайомлення всі матеріали справи, не надана можливість заявити клопотання після ознайомлення з ними, не вирішені окремі їх скарги, чим порушено вимоги ст.ст. 218-222 КПК України (1001-05) та право обвинувачених на захист. Крім того, під час досудового слідства не виконані вказівки суду, викладені в ухвалі від 18.08.2006 року, якою справа була повернута для додаткового розслідування, що перешкодило її призначенню до судового розгляду.

Про вказані порушення КПК України (1001-05) органами досудового слідства зазначається касаторами і в поданих по справі касаційних скаргах, в яких висновки судді щодо цих порушень не заперечуються.

Суддею правильно визнано й порушенням на досудовому слідстві права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист те, що в якості його захисника в січні 2007 року був допущений адвокат ОСОБА_1, який одночасно з 11.10.2004 року здійснює захист й іншого обвинуваченого по цій же справі - ОСОБА_6

За нормами кримінально-процесуального закону реалізація права обвинуваченого на захист передбачає його можливість у будь-якій стадії кримінального процесу за участю захисника обирати на власний розсуд позицію свого захисту, в тому числі щодо підтримання чи зміни своїх показань, які він давав під час досудового слідства та судового розгляду справи, і ця позиція не може залежати від інтересів інших осіб, які проходять по цій же справі і яких захищає той же захисник. Тому ч.3 ст.61 КПК України (1001-05) передбачено положення, що одна й та ж особа не може бути захисником двох і більше обвинувачених, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

За таких обставин суддя обгрунтовано визнав, що в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_5, який, незалежно від причин цього, давав по справі неоднакові показання, у тому числі з показаннями іншого обвинуваченого - ОСОБА_6, що не заперечується у касаційних скаргах, його - ОСОБА_5, захист відповідно до вимог ст. 61 КПК України (1001-05) не міг здійснювати захисник ОСОБА_1, який одночасно захищає й обвинуваченого ОСОБА_6

Таким чином, суддею правильно поставлено питання перед органами досудового слідства про порушеннями ними ст. 61 КПК України (1001-05) і незаконність постанови слідчого про допуск захисника ОСОБА_1 до участі у справі як захисника обвинуваченого ОСОБА_5

Та обставина, що інтереси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на даній стадії процесу співпадають і не суперечать один одному, не впливає на висновок судді про необхідність в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_5 по цій справі забезпечити його іншим захисником за його вибором, а не захисником ОСОБА_1, і не свідчить про порушення суддею права ОСОБА_5 на захист.

Крім того, органам досудового слідства, виходячи з наведеної норми закону, належить прийняти законне й обгрунтоване рішення також щодо заяв і угод про здійснення адвокатом ОСОБА_1 захисту й обвинуваченого ОСОБА_4 (т.17 а.с. 104).

За наведених обставин суддею зроблено правильний висновок, що по справі під час досудового слідства допущено такі порушення вимог КПК України (1001-05) , які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду і дають підстави для повернення її на додаткове розслідування на підставі ст. 246 КПК України (1001-05) .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 384, ч.1 п. 6 ст. 348 КПК України (1001-05) , обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник вправі оскаржити в касаційному порядку зазначене рішення лише у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування.

Як убачається з тексту касаційних скарг, в них не оспорюються зазначені в постанові судді мотиви й підстави направлення справи на додаткове розслідування, крім визнання суддею такою підставою недотримання органами досудового слідства вимог ст.61 КПК України (1001-05) щодо допуску адвоката ОСОБА_1 як захисника обвинуваченого ОСОБА_5, а по суті порушуються питання про оскарження рішення судді про відмову в закритті провадження по справі за відсутністю в діях обвинувачених складу злочину і про відмову в зміні обвинуваченим запобіжного заходу за заявленими про це клопотаннями, хоча це не стосується мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування і за діючим кримінально-процесуальним законодавством не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, законний представник ОСОБА_3 21.05.2007 року зверталися зі скаргою до прокуратури і з клопотанням до апеляційного суду (т.17, а.с. 45, 101), в яких наполягали на поверненні кримінальної справи щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на додаткове розслідування, а в засіданні з попереднього розгляду справи вони та обвинувачені вказували на неможливість призначення справи до судового розгляду з огляду на допущені органами досудового слідства під час розслідування справи порушення, що є аналогічними тим, на які послався суддя в постанові про повернення справи на додаткове розслідування.

Як видно з матеріалів справи, суддя, повертаючи справу на додаткове розслідування, виходячи з обставин інкримінованого обвинуваченим злочину, обгрунтовано відповідно до вимог закону залишив їм міру запобіжного заходу - тримання під вартою.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг, скасування постанови судді про повернення справи на додаткове розслідування і закриття справи зі звільненням обвинувачених з-під варти.

Також колегія суддів відмічає, що згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством касаційний суд не наділений повноваженнями призначати кримінальні справи до судового розгляду судом першої інстанції, про що міститься прохання в касаційній скарзі захисників і законного представника.

При додатковому розслідуванні справи наряду з іншим органам досудового слідства належить визначитись з правовим статусом законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки за матеріалами справи обвинувачений ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_3, досяг повноліття.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, та законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - без зміни.