5-3138км07 Про вимагання одержання хабара та зловживання службовим становищем, вчинені працівником правоохоронного органу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 січня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати оперативні посади в правоохоронних органах строком на 1 рік без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати оперативні посади в правоохоронних органах строком на 1 рік без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати оперативні посади в правоохоронних органах строком на 1 рік без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього на підставі ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в сумах 599,28 грн. і 70,62 грн.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

У 2005 році він працював оперуповноваженим відділу карного розшуку Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області і, будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знав порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. 14.09.2005 року він отримав від ОСОБА_2 повідомлення про вчинення відносно нього злочину - крадіжки мобільного телефону. Встановивши особу, яка вчинила цей злочин, ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, зловживаючи владою і діючи з корисливих мотивів всупереч інтересам служби, використав надані йому владні повноваження та, перевищуючи їх, укрив злочин, скоєний цією особою, чим спричинив тяжкі наслідки державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ. При цьому ОСОБА_1 під погрозою притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності вимагав і 26.09.2005 року близько 16год. отримав від сестри цієї особи - ОСОБА_3 хабар в сумі 680 гривень за укриття злочину і допомогу її брату уникнути кримінальної відповідальності.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернівецької області доводить, що вирок відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів і даним про особу засудженого внаслідок м'якості та через неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий та тяжкий злочини, а суд при призначенні покарання не врахував ступеню їх тяжкості та характеру суспільної небезпечності, способу вчинення злочинів та те, що ОСОБА_1 вину у їх вчиненні не визнав. Стверджує, що суд у вироку безпідставно визнав позитивну характеристику та відсутність судимості підставами для застосування ст.ст. 69, 75 КК України (2341-14) . Посилається на те, що суд в порушення вимог закону поглинув однакові за видом і розміром додаткові покарання, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційне подання задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

При призначенні засудженому покарання суд неправильно застосував кримінальний закон та призначив покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд послався у вироку на характер та ступінь тяжкості злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) , за які його засуджено, на дані про особу винного, а також визнав пом'якшуючими покарання обставинами те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, має незадовільний стан здоров'я. Зазначені дані суд визнав підставами для застосування ст.69 КК України (2341-14) .

Також суд визнав можливість виправлення засудженого без відбування покарання і застосував до нього ст. 75 КК України (2341-14) .

Однак при цьому судом не враховано, що відсутність судимості є вимогою, що пред'являється до особи при прийнятті її на роботу в органи внутрішніх справ, і не може давати підстави для визнання її обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України (2341-14) .

Також при оцінці характеристики ОСОБА_1 з місця роботи як позитивної судом не було враховано, що згідно з довідкою заступника начальника Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 349) ОСОБА_1 за час служби в органах внутрішніх справ з 1999 року мав два заохочення та тричі, в тому числі двічі в 2004-2005 р.р., притягався до дисциплінарної відповідальності. В той же час у справі міститься позитивна службова характеристика ОСОБА_1, видана начальником Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с.352), на яку послався суд у вироку при призначенні ОСОБА_1 покарання.

З огляду на суперечливі дані в зазначених документах, суду належало перевірити об'єктивність службових характеристик ОСОБА_1 і тільки після перевірки визначитись, чи є його службова характеристика позитивною і такою, що може бути визнана обставиною, що пом'якшує покарання, і разом з такою пом'якшуючою покарання обставиною як незадовільний стан здоров'я засудженого дає підстави для застосування до нього ст. 69 КК України (2341-14) .

Оскільки цього судом зроблено не було, інших пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин у вироку не наведено, рішення суду про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) не можна визнати законним і обгрунтованим.

При застосуванні ст. 75 КК України (2341-14) суд у вироку не навів підстав, за яких дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При призначенні засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочинів, за які його засуджено, дані про особу винного, конкретні обставини справи.

Також, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд в порушення вимог ст. 75 КК України (2341-14) звільнив засудженого як від основного, так і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати оперативні посади в правоохоронних органах, хоча згідно зі ст. 75 КК України (2341-14) таке звільнення допускається тільки від певного виду основного покарання.

Окрім того, в порушення вимог ст. 70 КК України (2341-14) і всупереч роз'ясненню, що міститься в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 (v0007700-03) від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначивши ОСОБА_1 основне та додаткове покарання не у максимальній межі санкцій статей кримінального закону, за які його засуджено, при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим до однакового за видом і розміром додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, що є неприпустимим.

Оскільки рішення суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) належним чином не мотивоване, а ст.ст. 70, 75 КК України (2341-14) застосовані неправильно і через м'якість не відповідають тяжкості злочинів, за які він засуджений, та даним про його особу, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то суду необхідно призначити засудженому покарання з урахуванням вимог закону та відповідно до ступеня тяжкості вчиненого та даних про особу засудженого.

При новому судовому розгляді справи суду належить також перевірити правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, зокрема, за ч.2 ст. 368 КК України (2341-14) за ознакою вимагання хабара з огляду на законність чи протизаконність інтересів хабародавця та за ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) стосовно наявності чи відсутності в діях по зловживанню владою також перевищення влади і службових повноважень.