Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.,

суддів

Жука В.Г. і Лавренюка М.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 24 листопада 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 20.07.2004 року вироком

Артемівського районного суду

м. Луганська за ч.3 ст.199 КК України (2341-14) на

5 років позбавлення волі з іспитовим строком

на 3 роки на підставі ст. 75 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 січня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи в нетверезому стані, 5.07.2005 року біля бару, розташованого на території ринку "Шахтарський" в м. Луганську в ході сварки, яка переросла в бійку, умисно заподіяв ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах та доповненнях:

- засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на однобічність та неповноту у досдідженні обставин справи. На його думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) , оскільки він оборонявся від неправомірних дій потерпілого;

- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 також порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на однобічність та неповноту у досдідженні обставин справи та на порушення судом при розгляді справи вимог ст. ст. 64, 65, 67, 103, 104, 190, 197, 334 КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах. Доводи ж у касаційній скарзі засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Посилання засудженого на неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) безпідставні і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що між ним та засудженим виник конфлікт, в результаті якого вони неодноразово виходили на вулицю для з'ясування стосунків і він кілька разів ударив ОСОБА_1 по спині. Коли вони останній раз вийшли на вулицю, то засуджений цеглою ударив його в обличчя.

Засуджений ОСОБА_1 також показував про наявність конфлікту з ОСОБА_3 і про те, що потерпілий ударив його кілька разів по спині. Вони з потерпілим виходили на вулицю кілька разів для з'ясування стосунків. Засуджений не заперечував, що кинув цеглу в голову ОСОБА_3.

Про наявність між засудженим та потерпілим сварки, в ході якої вони неодноразово з'ясовували стосунки показали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як убачається з матеріалів справи, слідчими органами й судом досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту досудового й судового слідства у справі необгрунтовані.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 України кваліфіковано правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 відмовити.