Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Філатова В.М.,

Макаренка М.М.

суддів

Коротких О.А., Кармазіна Ю.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на судові рішення щодо ОСОБА_1.,

в с т а н о в и л а :

вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20 червня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) до 60 год. громадських робіт.

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_2року народження,

не судимого,

та

ОСОБА_4,

IНФОРМАЦIЯ_3року народження,

не судиму,

виправдано за ст. 125 ч. 2 КК України (2341-14) за недоведеністю їх участі у скоєному злочині.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілих ОСОБА_3. 70,45 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 500 гривень моральної; ОСОБА_4. - 36,95 гривень матеріальної шкоди та 600 гривень моральної.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2007 року (rs751305) вирок щодо ОСОБА_1. змінено, зменшено розмір стягнення на користь потерпілих ОСОБА_4. та ОСОБА_3. в рахунок моральної шкоди до 150 гривень кожному.

У решті цей вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано винною у тому, що вона 4 липня 2005 року приблизно о 13 год., перебуваючи в с. Харсіки Чорнухинського району Полтавської області, біля оселі ОСОБА_3. та ОСОБА_3., на грунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, яка переросла в бійку, умисно заподіяла їм легкі тілесні ушкодження.

Під час бійки ОСОБА_1. отримала легкі тілесні ушкодження, але у зв'язку з недоведеністю винності ОСОБА_3. та ОСОБА_3. у заподіянні вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_1., щодо них постановлено виправдувальний вирок.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. просить судові рішення щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу закрити, оскільки на його думку, засуджена перебувала у стані необхідної оборони, а висновок суду грунтується на суперечливих показаннях потерпілих, які її обмовляють. Вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3та ОСОБА_4. Також, захисник посилається на допущену в справі однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні зазначеного у вироку злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_3., які в судовому засіданні дали показання про обставини заподіяння засудженою їм тілесних ушкоджень. Ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6. про те, що вони бачили як ОСОБА_1. напала на потерпілих та наносила їм удари палицею, даними актів судово-медичних обстежень щодо локалізації та тяжкості заподіяних ОСОБА_3. та ОСОБА_3. тілесних ушкоджень, а тому доводи касаційної скарги захисника про те що ОСОБА_1. діяла в межах необхідної оборони, а ОСОБА_3. та ОСОБА_4напали на неї та умисно спричинили їй тілесні ушкодження, колегія суддів вважає безпідставними.

Дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) .

Висновки суду про виправдання ОСОБА_3. та ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) є законними та обгрунтованими. Вони грунтуються на зібраних по справі доказах, яким судом була дана правильна оцінка.

При розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги захисника про допущену у справі однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи також є необгрунтованими.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 (v0008700-97) "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" у справах про злочини, передбачені ст. 106 КК України (2341-14) ( ст. 125 КК України (2341-14) в редакції 2001 року) суд може не призначати судово-медичну експертизу, а обмежитись дослідженням акта судово-медичного обстеження, якщо викладені в ньому дані не заперечуються учасниками судового розгляду та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що достовірність даних указаних у актах судово-медичного обстеження потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_3. ні засуджена ні її захисник як під час судового розгляду та у касаційній скарзі не оспорювали. Крім того, засуджена ОСОБА_1. у судовому засіданні не заперечувала, що саме вона наносила удари палицею потерпілим.

За таких обставин, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2. про порушення кримінально-процесуального законодавства допущені судом під час розгляду справи щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, є необгрунтованими.

Покарання ОСОБА_1. призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) і є справедливим.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1. в касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженої відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2. щодо ОСОБА_1, засудженої вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 20 червня 2006 року та щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виправдані вказаним вироком .