Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів: Слинька С. С., Наставного В. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 17 жовтня 2016 року,

Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 березня 2016 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку апеляційного оскарження вищевказаного вироку місцевого суду щодо неї, а її апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала.

У касаційній скарзі засуджена зазначає про незаконність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та порушує питання про її скасування.

Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України регламентовано, що апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Одночасно, ч. 3 вказаної статті передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. При цьому, якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як убачається з копії ухвали, засуджена у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду посилалася на те, що вона не знала порядок оскарження даного судового рішення, а її захисник не надав їй роз'яснення з цього приводу.

Так, як видно з ухвали, суд перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в клопотанні, зазначив про те, що ОСОБА_1 брала участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, давала пояснення, а після ухвалення вироку їй було роз'яснено право, порядок та строки апеляційного оскарження зазначеного вироку, копію якого вона отримала 16 березня 2016 року, про що свідчить власноручно написана нею розписка.

Також судом було зауважено про те, що під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку в суді першої інстанції право на захист ОСОБА_1 було забезпечене.

При цьому, як видно з ухвали, апеляційну скаргу на вирок місцевого суду ОСОБА_1 подала лише 11 серпня 2016 року, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що обставини, на які посилалася засуджена у своєму клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 березня 2016 року та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1, належним чином мотивувавши своє рішення.

При цьому, у касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду щодо неї.

Окрім того, засудженою не зазначено про наявність таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, підстав для її задоволення не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 17 жовтня 2016 року.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.