5-3125к07 Про вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб - Текст документа

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 березня 2007 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості в порядку ст. 55 КК України 1960 (2001-05) року,

за п.12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на одинадцять років позбавлення волі;

IНФОРМАЦIЯ_2,

судимої 24 лютого 2006 року

за ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі

і на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненої від відбування

покарання з випробуванням на два роки іспитового строку,

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточно покарання тринадцять років позбавлення волі;

IНФОРМАЦIЯ_3,

неодноразово судиму, - останнього разу

9 березня 1998 року за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 186

із застосуванням ст. 44 КК України (2341-14) на три роки

шість місяців позбавлення волі,

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 10.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони разом із ОСОБА_3 15 березня 2006 року у АДРЕСА_1, гостюючи у ОСОБА_5, під час застілля та сварки, яка переросла в бійку, за попередньою змовою вбили господарку. Поки ОСОБА_1 держала ОСОБА_5, ОСОБА_2 спочатку здавила шию потерпілій руками, а потім із ОСОБА_3 накинули їй мотузку на шию і здавлювали петлю доти, поки потерпіла не припинила подавати ознаки життя.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджена ОСОБА_1 просить вирок скасувати і справу направити на новий судовий розгляд. Твердить, що вона не вчиняла вбивства ОСОБА_5, а на досудовому слідстві обмовила себе під тиском працівників міліції. Вважає, що суд обгрунтував вирок доказами, зібраними з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Засуджена ОСОБА_2 у касаційній скарзі з доповненнями ставить питання про зміну вироку. Вона вважає, що має нести відповідальність не за вбивство потерпілої, а за недонесення про вчинення цього злочину.

Вирок щодо засудженого ОСОБА_3 не оскаржено і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала доводи касаційної скарги, думку прокурора щодо виключання з мотивувальної частині вироку рішення суду про визнання недопустимими доказами показань засуджених у якості підозрюваних, а зі вступної частині вироку рішення суду про те, що ОСОБА_3 є особою, яка має судимість, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у злочині, вчиненому за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які належно перевірені і змістовно наведені у вироку. Доводи засуджених про необгрунтованість вироку є безпідставними.

Iз показань ОСОБА_2 у судовому засіданні видно, що того вечора вона разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійсно перебували у квартирі потерпілої ОСОБА_5 Господарка влаштувала їм застілля, під час якого виникла сварка і бійка.

Щодо безпосереднього вчинення вбивства потерпілої свої висновки суд обгрунтував показаннями засуджених, які вони давали на досудовому слідстві. Таке рішення суду, на думку колегії суддів є правильним.

Аналіз показань ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як видно з протоколів допитів, свідчить, що вони допитувались неодноразово. Кожна з них намагалась по-своєму розповідати про обставини злочину і свої конкретні дії, але по суті їхні показання були однаковими. Вони зводились до того, що бійка розпочалась між ОСОБА_1 і ОСОБА_5. ОСОБА_1 почала душити потерпілу, а ОСОБА_2 й ОСОБА_3 приєднались і разом задушили господарку мотузкою.

Зазначені обставини злочину підтверджував засуджений ОСОБА_3, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтвердили їх під час проведення за участю захисників відтворення обстановки й обставин події, тобто в умовах, які виключали будь-який тиск на них із боку працівників слідства.

Тому і, враховуючи, що засуджені, розповідаючи про злочинні дії один одного, фактично викривали і себе в цьому, та беручи до уваги, що достовірність цих показань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджується даними, які містяться у протоколі огляду місця події та висновках судово-медичної експертизи про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої ОСОБА_5 (численні ушкодження і странгуляційна борозна на шиї, а смерть потерпілої настала від асфіксії), суд мав підстави визнати зазначені показання засуджених достовірними, покласти їх в основу вироку і дійти висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були співвиконавцями умисного вбивства ОСОБА_5

Злочинні дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) . Судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особи винуватих та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене їм покарання є необхідним й достатнім. Підстав для його пом'якшення немає.

Що ж стосується посилань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на те, що суд незаконно мотивував свій висновок їх показаннями, що вони давали в якості підозрюваних, то вони є обгрунтованими.

Відповідно до положень ст. 323 КПК України (1001-05) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам і з точки зору їх допустимості.

Iз протоколів допитів ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 видно, що їхні показання в якості підозрюваних були зібрані з порушенням вимог ст. ст. 21, 45 КПК України (1001-05) , оскільки ця процедура проведена без участі захисників, а кримінальна справа на той час була порушена за ознаками злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) . Отже, ці конкретні докази є недопустимими, а рішення суду посилатись на них у мотивувальної частині на підтвердження винуватості засуджених є незаконним і з цих підстав підлягає виключенню з вироку.

Крім того, суд необгрунтовано у вступній частині вироку вказав, що ОСОБА_3 є особою, яка має судимість, хоча згідно з положеннями ст. 55 КК України 1960 (2001-05) року попередня судимість у нього погашена. У зв'язку з цим і дане рішення суду, на думку колегії суддів, є необгрунтованим і має бути виключене з вироку в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) .

Будь-яких інших порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставами для змін вироку, окрім зазначених, або його скасування, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 березня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) стосовно ОСОБА_3 змінити.

Виключити з мотивувальної частині вироку рішення суду про посилання на показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості підозрюваних як недопустимі докази, а зі вступної - рішення суду про те, що ОСОБА_3 є особою, яка має судимість.