Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П., суддів: при секретарі Британчука В.В., Єленіної Ж.М., Гапоні В.О, за участю прокурора в режимі відеоконференції засуджених Міщенко Т.М., ОСОБА_6 та ОСОБА_7, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року в кримінальному провадженні № 12015170040000250 щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Южноукраїнська Миколаївської області та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 30 квітня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 186, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК на підставі статей 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК,

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років, з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань за цим вироком та попереднім засудженому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці, з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь потерпілих: ОСОБА_8 2000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 8000 грн - моральної; ОСОБА_9 3180 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн - моральної.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За обставин, детально викладених у вироку суду,ОСОБА_6 визнано винуватим у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я, а також у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, вчинених на початку 2015 року в м. Полтаві за попередньою змовою групою осіб.

Так, 24 січня приблизно о 20.00 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля будинку на вул. Фрунзе, 104 пограбували ОСОБА_10, заволодівши майном потерпілої загальною вартістю 3410 грн.

25 січня о 21.40 год. біля будинку на вул. Фрунзе, 145 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пограбували ОСОБА_11, заволодівши майном потерпілої загальною вартістю 5215 грн.

26 січня о 19.50 год. біля будинку на вул. Алмазній, 16 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито заволоділи майном ОСОБА_12 загальною вартістю 2010,70 грн.

31 січня о 19.30 год. біля будинку на вул. Ціолковського, 13 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 загальною вартістю 4974,57 грн.

01 лютого о 19.35 год. біля будинку на вул. Залізній ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на виконання попередньо досягнутої домовленості на заволодіння майном, напали на ОСОБА_9 Коли потерпіла увійшла до під'їзду будинку ОСОБА_13 підійшовши ззаду, повалив ОСОБА_9 на підлогу та приставив до голови пістолет "ZORAKI", який є гладко ствольною вогнепальною зброєю. В ході розбійного нападу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи майном потерпілої загальною вартістю 1680 грн.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ставить питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що у матеріалах провадження відсутні журнали судових засідань та технічні носії інформації, на яких зафіксовано судові провадження в судах першої та апеляційної інстанцій. Указує на те, що судове провадження проведено за відсутності потерпілих, зокрема ОСОБА_14 та ОСОБА_12 в суді першої інстанції, а також усіх потерпілих - у суді апеляційної інстанції. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважає недоведеною свою винуватість у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9, адже, будучи допитаною під час досудового слідства, потерпіла не вказувала про наявність у нападників вогнепальної зброї. Зазначає, що вартість викраденого майна була визначена неправильно, оскільки оцінювач ОСОБА_15 не є судовим експертом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підтримання скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судові рішення в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у розбійному нападі на ОСОБА_9, підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку у вироку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності.

Такий висновок ґрунтується на показаннях потерпілої, яка у судовому засіданні категорично стверджувала, що під час нападу на неї ОСОБА_6 погрожував їй пістолетом, який вона сприйняла як вогнепальну зброю. Ці показання не суперечать показанням засуджених, які підтвердили факт відкритого заволодіння майном ОСОБА_9 у встановлені досудовим слідством час та місці, а також узгоджуються з даними протоколів слідчих дій та іншими доказами у справі.

Підстав для сумніву у достовірності показань потерпілої ОСОБА_9 судовими інстанціями не встановлено, не наведено таких і у касаційній скарзі засудженого. Крім того, суд взяв до уваги, що відповідно до вироку, який набрав законної сили, встановлено, що 04 лютого 2015 року, тобто через 3 дні після нападу на ОСОБА_9, у ОСОБА_7 було вилучено вогнепальну зброю - пістолет "ZORAKI".

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судами першої та апеляційної інстанції застосовано технічні засоби фіксування під час судового провадження та належним чином оформлено журнали судових засідань. Отже доводи касаційної скарги в цій частині є неприйнятними.

Також не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке б вплинуло на законність та обґрунтованість вироку, неявка у судове засідання суду першої інстанції потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_12, оскільки по епізодам пограбування вказаних осіб учасники судового провадження, у тому числі й ОСОБА_6, погодились на скорочений порядок дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК.

З огляду на те, що потерпілі були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду (т. 2 а.к.п. 44) та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, апеляційний суд кримінального процесуального закону не порушив, адже неявка потерпілих до апеляційного суду згідно з приписами ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляцій сторони захисту, аналогічних викладеним у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Покарання засудженому призначено з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даних про його особу, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на обґрунтованість і правильність судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.