Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Сахна Р.І.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

за участю прокурора Поліщука В.В.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувшив судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12014040700000401 за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3,

За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 306 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу України - на строк чотири роки десять місяців із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом; за ч. 3 ст. 321 КК - на строк три роки; за ч. 4 ст. 321 КК - на строк п'ять років, й на підставі ст. 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк п'ять років із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

Апеляційний суд своєю ухвалою від 11 червня 2015 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 306 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу України- на строк шість років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк три роки із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, і майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 321 КК - на строк три роки; за ч. 4 ст. 321 КК - на строк п'ять років, й на підставі ст. 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк шість років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк три роки із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, і майна, яке є його власністю. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 24 грудня 2015 року скасував вказаний вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, оскільки, на думку касаційного суду, цей вирок не відповідав вимогам кримінального процесуального закону (статтям 374, 420 КПК).

Апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2016 року скасував вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 306 КК і закрив кримінальне провадження в цій частині у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Визначив вважати ОСОБА_3 засудженим до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 321 КК- на строк три роки; за ч. 4 ст. 321 КК - на строк п'ять років, й на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк п'ять років.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, ст. 76 КК.

В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

Наприкінці грудня 2013 року у невстановленому місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на придбання, пересилання з метою збуту та збут сильнодіючих лікарських засобів без спеціального дозволу за попередньою змовою групою осіб, зокрема, в особливо великих розмірах, розміщення коштів, здобутих від такої діяльності у банках. Для цього він у невстановлених часі і місці вступив у попередню змову з невстановленою особою, відкрив рахунок за місцем проживання у відділенні ПАТ КБ "Приватбанк" і зареєструвався у соціальній мережі "Вконтакте" на своє ім'я. Для взаємодії зі співучасником та можливими покупцями використав персональний комп'ютер типу ноутбук марки "Леново".

02 квітня 2014 року близько 11.00 год. ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, знаходячись за місцем свого проживання, почав на персональному комп'ютері вести у соціальній мережі переписку з ОСОБА_4, в ході якої останній звернувся з проханням продати сто таблеток сильнодіючого лікарського засобу метандієнону (комерційна назва "Данабол") вартістю 208,95 грн, який переслати службою кур'єрської доставки "Нова Пошта" у відділення № 27 в м. Дніпропетровську, на що ОСОБА_3 погодився. Цього ж дня близько 11.43 год. ОСОБА_4 переказав на особовий рахунок ОСОБА_3 в ПАТ "КБ Приватбанк" 208,95 грн, в якості попередньої оплати за замовлений сильнодіючий лікарський засіб, ОСОБА_3 близько 12.09 год. цю суму грошей переказав на банківську карту невстановленого співучасника, про що повідомив останнього по телефону. 03 квітня 2014 року ця особа відправила з відділення № 1 "Нова Пошта" у м. Умані у відділення № 27 кур'єрської доставки "Нова Пошта" у м. Дніпропетровську на ім'я ОСОБА_4 упаковку зі 100 таблетками "Данабол", які містили сильнодіючий лікарський засіб метандієнон вагою 1 г, отриману покупцем 7 квітня 2014 року.

12 травня 2014 року близько 12.10 год. ОСОБА_3 у такий же спосіб повторно за попередньою змовою з невстановленою слідством особою під час переписки у соціальній мережі з ОСОБА_4, отримав від останнього прохання продати сильнодіючий лікарський засіб нандралону деканат (комерційна назва "Декавер") за 1960,15 грн, на що ОСОБА_3 погодився. В цей ж день близько 12.46 год. ОСОБА_4 переказав ОСОБА_3 на особливий рахунок в ПАТ КБ "Приватбанк" 1960,15 грн, в якості попередньої оплати за замовлений сильнодіючий лікарський засіб, про надходження цих коштів на рахунок ОСОБА_3 повідомив невстановлену слідством особу, а ця особа 13 травня 2014 року повторно відправила з відділення № 1 "Нова Пошта" у м. Умані у відділення № 27 "Нова-Пошта" у м. Дніпропетровську на ім'я ОСОБА_4 чотири упаковки з чотирма флаконами по 10 мл з сильнодіючим лікарським засобом нандралоном вагою 10 г. (що є особливо великим розміром), отримані покупцем 14 травня 2014 року.

19 травня 2014 року із 15.40 по 17.48 год. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 працівники міліції виявили і вилучили 65 таблеток "Данаболу", які містять сильнодіючий лікарський засіб метандієнон вагою 0,65 г, які ОСОБА_3 повторно незаконно придбав та зберігав з метою збуту з невстановленою слідством особою.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'якістю призначеного засудженому покарання. Вважає, що рішення апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_3 за ст. 306 КК і закриття провадження необґрунтоване та незаконне, ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а викладені в ній висновки суду суперечать дослідженим доказам. Крім того зазначає, що призначене ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 75 КК України є надто м'яким, про що наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, думку захисника і засудженого, котрі просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а скаргу - без задоволення, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_3 в їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за частинами 3, 4 ст. 321 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року було скасовано вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 у зв'язку із невідповідністю вироку вимогам кримінального процесуального закону. При цьому касаційний суд запропонував суду апеляційної інстанції під час нового перегляду вироку місцевого суду перевірити доводи сторони захисту щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 306 КК.

Колегією суддів встановлено, що ухвала апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 306 КК і закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою.

Так, обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції вказав на те, що у ОСОБА_3 не було прямого умислу, направленого на розміщення у банку коштів, здобутих від незаконного обігу сильнодіючих лікарських засобів, що є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого відповідною частиною ст. 306 КК.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, відкрив в банку рахунок на своє ім'я, який було використано для попередньої оплати за поставку сильнодіючих лікарських засобів покупцю.

В подальшому, коли грошові кошти поступали на рахунок, ОСОБА_3 повідомляв про це невстановленій слідством особі, яка через пошту відправляла покупцю сильнодіючі лікарські засоби.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що метою відкриття банківського рахунку ОСОБА_3 була лише попередня оплата товару.

За змістом ст. 306 КК кримінальна відповідальність за відповідною частиною цієї статті настає за те, що особа розміщує кошти, здобуті від, зокрема, незаконного обігу сильнодіючих лікарських засобів, у банках, на підприємствах, установах, організаціях та їх підрозділах, або використовує такі доходи (кошти і майно) з метою продовження незаконного обігу сильнодіючих лікарських засобів.

Тобто, кримінально караним є не сам факт отримання доходу (коштів і майна) від вказаного незаконного обігу сильнодіючих лікарських засобів (що встановлено у цьому кримінальному провадженні), а його подальше розміщення у банках, на підприємствах, установах, організаціях та їх підрозділах, або використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу сильнодіючих лікарських засобів.

Цей доход може отримуватись будь-яким способом, у тому числі й тим, що встановлений у цьому провадженні (попередня оплата на рахунок у банку). Проте, для притягнення до кримінальної відповідальності за вищевказаним кримінальним законом належить встановити, що особа лише після отримання доходу вчинила дії з його легалізації, або використала для продовження вчинення дій з незаконного обігу відповідних речовин і засобів.

Таких дій з боку ОСОБА_3 та його співучасника у провадженні не встановлено.

Тому у діянні ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 306 КК, про що правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду.

Враховуючи зменшення обсягу обвинувачення, цей суд дійшов обґрунтованого висновку про відповідність призначеного ОСОБА_3 за частинами 3, 4 ст. 321 КК покарання вимогам статей 65, 70 цього Кодексу, і, з наведенням переконливих мотивів, звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Зменшення іспитового строку з трьох до двох років не вплинуло на законність і обґрунтованість судового рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав для її скасування не вбачається.

Тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.