Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:[1]

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Асановій Є.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 8 грудня 2016 року касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року щодо засудженого

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

за участю прокурора Ємця І.І.,

У касаційній скарзі потерпілий виклав вимогу про скасування зазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, мотивуючи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_3 (вину не визнав, не покаявся, завдані злочином збитки не відшкодував, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, хоча судимості погашені) внаслідок м'якості у зв'язку зі звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вказав і на порушення процесуального закону при розгляді його цивільного позову, який задоволено судом частково, хоча повністю підтверджено чеками на придбання ліків за призначенням лікарів; а також не мотивовано достатньо й задоволення позову частково в частині відшкодування моральної шкоди. При цьому судом безпідставно задоволено позов частково та не зазначено, що в решті цей позов залишається без розгляду, чим позбавлено потерпілого права відшкодування збитків у цивільному судочинстві. Крім того, вказано про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, оскільки доводи його апеляційної скарги залишились не перевіреними повною мірою.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 просив залишити касаційну скаргу потерпілого без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю один рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого 80 грн матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди. Цивільний позов прокурора задоволено повністю, стягнуто із засудженого на користь міської ради, яка є розпорядником коштів лікарні, 2975,68 грн за лікування потерпілого.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

Приблизно о 20 год. 30 хв. 7 вересня 2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи поблизу ділянки АДРЕСА_1, підійшов до автомобіля, в якому знаходився потерпілий ОСОБА_2, та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, через відчинену дверку автомобіля рукою, в якій знаходився невстановлений органом досудового розслідування блискучий металевий предмет, ззовні схожий на кастет, наніс один удар в область перенісся потерпілого. Після чого, схопивши останнього за одяг, витяг його з автомобіля та наніс рукою із затиснутим у ній згаданим предметом, ззовні схожим на кастет, ще не менше чотирьох ударів: один в область лівого ока, а інші в область потиличної частини за лівим ухом.

Відповідно до висновку експерта від 5 грудня 2015 року № 2513 своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді травми голови зі струсом головного мозку та крововиливами обличчя; травми носа з переломом кісток носа, викривленням носової переділки, наслідком якої стало стійке порушення носового дихання з двох сторін. Зазначені наслідки травми носа зумовлюють розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою загальної працездатності не менш ніж на 10%. З урахуванням наведеного травма носа у потерпілого та її наслідки належать до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок суду від 19 жовтня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_3 - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не оспорюються, як і кваліфікація дій за цим злочином.

Судом при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, який позитивно характеризуються, страждає на ряд тяжких захворювань, вчинив злочин середньої тяжкості. Обставин, які пом'якшують/обтяжують покарання, судом не встановлено.

За матеріалами кримінального провадження (аудіозаписом судового засідання), в судових дебатах потерпілий не заперечував проти звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілий також не оспрював невідповідність призначеного покарання засудженому в апеляційному порядку, не погодившись із вироком суду лише в частині вирішення цивільного позову.

Перегляд вироку суду в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3, попередження вчинення ним нових злочинів є відповідним скоєному. Підстав вважати таке покарання невідповідним внаслідок м'якості суд не вбачає.

Задоволення судом цивільного позову потерпілого лише частково не позбавляє права потерпілу особу на звернення до суду за відшкодуванням завданих матеріальних і моральних збитків у порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-1957км16

Категорія: ч. 1 ст. 122 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Морозова В.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: СуходольськийМ.І.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.