Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Селівона О.Ф.,

суддів

Гошовської Т.В., Мороза М.А.

за участю прокурора

Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України,

раніше судимого: 1) 10 грудня 2003 року за ч. 1 ст. 189 КК України (2341-14) до 1 року виправних робіт, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 2) 25 жовтня 2005 року за ч.1 ст. 186 КК України (2341-14) на 1 рік 2 місяці позбавлення волі, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 липня 2006 року приблизно о 22 годині, перебуваючи на території автостанції м. Світловодська Кіровоградської області по вул. Єгорова, відкрито заволодів грошима неповнолітнього ОСОБА_2 у сумі 42 грн. 50 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок його м'якості. При цьому посилається на те, що, звільняючи ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, суд, хоча зазначив у вироку, але фактично не врахував дані про особу винного, який раніше двічі судимий за вчинення корисливих злочинів, вчинив злочин щодо неповнолітнього, за місцем проживання характеризується посередньо. Також зазначає, що, судом безпідставно враховано як пом'якшуючу обставину - щире каяття ОСОБА_1, оскільки останній має схильність до скоєння нових злочинів. Крім того, звільняючи ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, суд належним чином не мотивував свого рішення.

Засудженим ОСОБА_1 подані письмові заперечення на касаційне подання, у яких він зазначає, що працює, ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за цей час не притягувався, що підтверджується долученими матеріалами.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину суд обгрунтував викладеними у вироку доказами, які ніким не оспорюються.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

Що стосується покарання, то воно призначене з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого засудженим злочину та даних про його особу, з яких убачається, що ОСОБА_1 є молодою людиною, працює, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненому.

Крім того, як убачається з додатково наданих засудженим до касаційної інстанції матеріалів, він працює, за цей час не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, порушень громадського порядку не допускав, приводів не має, виконує обов'язки, покладені на нього судом.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання внаслідок застосування ст. 75 КК України (2341-14) , як про це ставиться питання у касаційному поданні, не вбачається.

Порушень процесуальних прав засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення, а вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.