Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110200005016 від 25 грудня 2015 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Крюківщина

Києво-Святошинського району Київської обл.,

громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ст. 185 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - БезсмертногоМ.П. на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

Вирішено долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 грудня 2015 року близько 03 години, будучи раніше судимим за ст. 185 КК України, за попередньою змовою з невстановленою судом особою, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, повторно, перебуваючи в АДРЕСА_2, викрав за допомогою домкрату та двох металевих ключів заднє праве колесо на загальну суму 2 542 грн. з автомобіля марки "MITSUBISHI LANCER" д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності, що був припаркований на неогородженій території поруч із вказаним житловим будинком. Після цього з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальний збиток на вищезазначену суму.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості та призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції уваги не звернув і належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженому та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на обставини справи, дані про особу обвинуваченого та врахував обставини, що пом'якшують покарання.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу засудженого ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, негативно характеризується за місцем проживання та перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Відповідно до ст. 34 КК України у діях ОСОБА_1 є рецидив злочинів, оскільки ним вчинено новий умисний злочин, як особою, яка має судимість за умисний злочин. При цьому, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання, призначеного за останнім вироком, на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , проте таке звільнення не перевиховало його та не попередило вчинення ним нового умисного злочину, що свідчить про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню частково.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2016 рокущодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.