5-3175км07 Про вчинення розбійного нападу. - Текст документа

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2006 року

ОСОБА_1, 1977 року народження, громадянин України, судимий: 01.07.1992 року за ст. 140 ч.3 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки; 06.09.1993 року за ст.ст. 140 ч.3, 141 ч.2, 144 ч.2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; 14.09.1994 року за ст. 140 ч.3 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі; 21.07.1999 року за ст. 140 ч.2 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 21.12.2000 року за ст.ст. 17 і 141 ч.2 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі; 05.07.2002 року за ст. 309 ч.1 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі; 31.08.2004 року за ст.ст. 185 ч.1, 309 ч.2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, 11.04.2006 року звільнений умовно-достроково на 8 місяців і 15 днів,

засуджений за ст. 187 ч.1 КК України (2341-14) на 4 роки і 8 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) , за сукупністю вироків, суд призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2007 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 липня 2006 року, приблизно о 23 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 переслідував її по вулиці до АДРЕСА_1. Зайшовши за нею до першого під'їзду указаного будинку, засуджений на майданчику другого поверху напав на ОСОБА_2 Під час нападу ОСОБА_1 намагався рукою зірвати з шиї потерпілої золоті прикраси вартістю 350 грн., погрожуючи їй застосуванням небезпечного для її життя та здоров'я насильства і демонструючи при цьому ніж, яким розмахував перед лицем ОСОБА_2, підносив до її шиї. Однак, потерпілій ОСОБА_2 вдалось вирватись від засудженого і сховатись у своїй квартирі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не зміг заволодіти її майном.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки вважає, що по справі не було встановлено доказів, які б підтверджували наявність у нього умислу на заволодіння майном потерпілої. Крім того, засуджений указує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення апеляційним судом вимог ст. 358 ч.2 КПК України (1001-05) . Також ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст. 69 КК України (2341-14) при призначенні покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України (1001-05) є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 187 ч.1 КК України (2341-14) такими, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.

Зокрема, із змісту показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що в указаний вечір, вийшовши із маршрутки, вона бачила ОСОБА_1, який стояв біля магазину, а потім почав переслідувати її по дорозі додому і зайшов за нею до під'їзду будинку. Ліфтом вона не поїхала, пропустивши в нього ОСОБА_1, а сама пішла сходами. Коли вона піднялась до другого поверху назустріч їй вийшов засуджений. Погрожуючи ножем, він намагався зірвати з її шиї золотий ланцюжок. Вона почала кричати та відбиватись від ОСОБА_1, а потім їй вдалось забігти до своєї квартири, звідки з чоловіком вони викликали міліцію.

Об'єктивно, достовірність цих показань потерпілої підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими доказами.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілої, свідків по справі не встановлено.

Колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши ці та інші наведені у вироку докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ним тих неправомірних дій, про які йде мова у вироку.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає, а посилання засудженого на необхідність застосування до нього положень ст. 69 КК України (2341-14) є необгрунтованими. Як видно із мотивувальної частини вироку обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції встановлено не було.

У результаті перевірки матеріалів справи не знайшли свого підтвердження посилання засудженого на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 358 ч.2 КПК України (1001-05) . Даних про те, що від ОСОБА_1 надходило відповідне клопотання про участь у судовому засіданні апеляційного суду в матеріалах кримінальної справи не має. Обов'язковому виклику в апеляційний суд він також не підлягав, оскільки на вирок суду першої інстанції апеляцію було подано лише самим засудженим.

Вирішення судом першої інстанції питання розгляду поданих ОСОБА_1 зауважень на протокол судового засідання відповідає вимогам ст. 88-1 КПК України (1001-05) .

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.