5-3135км07 Про скоення вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2006 року.

Зазначеним вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше не судиму,

- за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 12.02.2006 року близько 16 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи вдома в АДРЕСА_1, умисно, з метою вбивства з помсти за раніше нанесений їй удар, вдарила свого співмешканця ОСОБА_2 кухонним ножем в основу шиї, спричинивши йому колото-різану рану грудей з пошкодженням загальної сонної артерії і легень, що супроводжувалось гострою масивною крововтратою, від чого потерпілий помер на місці події.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2006 року вирок Макарівського районного суду Київської області від 25 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 доводить, що вбила ОСОБА_2, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання. Зазначає, що на досудовому слідстві її право на захист було порушено, окрім того, вона не ознайомлювалася з матеріалами кримінальної справи. Також вказує, що суд призначив їй надмірно суворе покарання. Просить перекваліфікувати її дії на ст.116 КК України (2341-14) та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2 відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованим.

Посилання засудженої ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що вона вбила ОСОБА_2, знаходячись у стані сильного душевного хвилювання, спростовані належно дослідженими і оціненими судом доказами, які наведені у вироку, в тому числі висновком судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 під час скоєння злочину знаходилася в стані емоційної напруги, яка не досягла ступеня вираження фізіологічного афекту та іншого емоційного стану, який би міг суттєво вплинути на її свідомість та діяльність, а також показаннями свідка ОСОБА_3, який стверджував, що ОСОБА_1 нанесла ОСОБА_2 удар ножем після закінчення їхньої спільної сварки, коли останній, зайшовши у кімнату, сів поруч з ним та спокійно сидів на дивані, поклавши голову на його (свідка) плече.

Твердження про вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання ОСОБА_1 висловлювала в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обгрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі не наведено ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (2341-14) . Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ст.116 КК України (2341-14) немає.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Твердження ОСОБА_1 про порушення її права на захист спростовані матеріалами справи, з яких убачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_1, якій були роз'яснені її права, відмовлялась від послуг захисника та здійснювала свій захист самостійно, а одразу після заявленого клопотання про надання їй захисника, вона була належним чином забезпечена захисником, який ознайомлювався з нею з матеріалами справи (а.с. 50,76, 77, 152-154, 166), здійснював її захист при розгляді справи в суді та подавав апеляцію на вирок суду.

Заявлені ОСОБА_1 клопотання про призначення захисником її чоловіка ОСОБА_4 не підлягали задоволенню, оскільки останній на досудовому слідстві та в суді був допитаний як свідок.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженої, пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, які наведені у вироку, у тому числі й тих, на які є посилання у касаційній скарзі.

Призначене покарання є необхідним для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Те, що ОСОБА_1 визнала вину у вбивстві ОСОБА_5 та не ухилялась від слідства, не є підставами для застосування ст.69 КК України (2341-14) та призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.1 ст.115 КК України (2341-14)