Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів за участю прокурора

Глоса Л.Ф. і Федченка О.С., Вергізової Л.П.,

засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них,

встановила:

вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженку АДРЕСА_1, жительку м.Переяслав-Хмельницького Київської області, раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) до 2 місяців виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку на користь держави щомісячно.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

уродженку та жительку м. Переяслав-Хмельницького Київської області, раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України (2341-14) до 2 місяців виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку на користь держави щомісячно.

Постановлено стягнути солідарно з засуджених на користь потерпілої ОСОБА_3на відшкодування моральної шкоди 700 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2007 року вирок щодо засуджених залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 10 жовтня 2004 року близько 22 години в приміщенні магазину "IНФОРМАЦIЯ_3" по АДРЕСА_2 під час конфлікту, який виник на грунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_3, побили останню, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційних скаргах:

- засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину. У скарзі засуджена звертає увагу на те, що суд необгрунтовано поклав в основу вироку суперечливі показання потерпілої та свідків. Також посилається на те, що висновок суду про заподіяння нею потерпілій 10 жовтня 2004 року легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, не підтверджується висновками судово-медичних експертиз;

- засуджена ОСОБА_2 висловлює аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, прокурора Вергізової Л.П., яка просила частково задовольнити касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подали на нього апеляцію, в якій порушували питання про скасування постановленого щодо них вироку у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу закрити.

Дана апеляція розглянута апеляційним судом і залишена без задоволення, а вирок суду - без зміни з порушенням закону.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України (1001-05) в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, зокрема, при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які її визнано необгрунтованою.

Так, зі змісту апеляцій видно, що засуджені, оскаржуючи вирок суду першої інстанції, звертали увагу не відсутність доказів заподіяння потерпілій діями ОСОБА_1, або ОСОБА_2 пошкодження правого колінного суглобу, стверджуючи, що ніхто з них не наносив потерпілій удару по нозі, що суд не дав оцінки висновкам судово-медичної експертизи, які не підтверджують наявність у ОСОБА_3легкого тілесного ушкодженя, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а виявлені у неї ушкодження були заподіяні до 10 жовтня 2004 року. Вказували, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і вирок грунтується на суперечливих показаннях потерпілої та свідків.

Апеляційний суд суті всіх зазначених в апеляціях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводів не навів, їх ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення докладно не мотивував, чим порушив вимоги КПК (1001-05) , які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі.

Наведені порушення колегія суддів вважає такими, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1і ОСОБА_2скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.