Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Романець Л.А., суддів: Зубара В.В., Солодкова А.А., при секретарі з участю прокурора засудженого Бражнику М.В., Жукова О.В., ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року щодо нього.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що судимості не має, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.

Постановлено стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 2000 грн моральної шкоди.

Як визнав встановленим суд, 08 лютого 2014 року о 13 год, ОСОБА_6, в кімнаті житлового будинку АДРЕСА_1 в ході конфлікту з ОСОБА_7, умисно здавив останній задню частину шиї, нахилив її голову, а також наніс їй декілька ударів кулаком в область спини, чим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 17 лютого 2014 року об 11 год, ОСОБА_6, в кімнаті вищевказаного житлового будинку під час конфлікту з ОСОБА_7, умисно наніс останній один удар кулаком в область живота, а також удари в підборіддя, кисті рук та в голову, тим самим заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити за обставин, передбачених п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а саме: ст. 419 КПК України.

В обґрунтування наведеного зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Вказує, що колегія суддів прийшла в судову залу без судової справи та технічного носія інформації і кримінального провадження.

Вважає, що всупереч вимог ст. 404 КПК України апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційну скаргу засудженого, не дослідив повторно обставин, не досліджених судом першої інстанції, та безпідставно не задовольнив вимоги щодо закриття кримінального провадження із-за відсутності будь-яких доказів винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочину, за який його засуджено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, прокурора, який заперечив проти доводів касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, "кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".

При розгляді даного кримінального провадження судова колегія виходить з того, що згідно ст. 438 КПК України, до компетенції суду касаційної інстанції невідноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК України щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційній скарзі засудженого.

Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення у цій ухвалі мають бути зазначені підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Твердження засудженого в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду провадження та системного аналізу матеріалів провадження.

Так, допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 свою вину у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень не визнав, пояснив, що все це є наклепом на нього, жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 він не наносив.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, на підставі пояснень потерпілої, свідків та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч.1 ст. 125 КК України та призначив покарання.

Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та відповідно достатності.

Враховуючи наведене вище, судом першої інстанції дано належну оцінку висновкам судово-медичних експертиз № 201 від 10 лютого 2014 року, № 254 від 20 лютого 2014 року та № 357 від 25 березня 2014 року, витягам з кримінального провадження № 120014210110000073 і № 12014210110000074 про внесення відомостей до ЄРДР, а також листу-повідомленню від 10 липня 2015 року.

Підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у відповідності з вимогами ст. 284 КПК України, колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим доводи касаційної скарги засудженого задоволенню не підлягають.

При призначенні покарання ОСОБА_6, судом враховано конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_6 та характеристики.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам, передбаченим статтями 50, 65 КК України.

Викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок, про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у вказаному виді та розмірі, є обґрунтованим, судом наведені мотиви такого рішення.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Крім того, доводи у касаційній скарзі засудженого про істотне порушення кримінального процесуального закону є аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і колегія суддів.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Порушень норм кримінального і кримінального процесуального закону, які могли б бути підставами для скасування судового рішення, зокрема, з мотивів викладених у касаційній скарзі засудженого, по даному кримінальному провадженню не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.