Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.

суддів

Пивовара В.Ф., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Колесниченка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2007 року матеріали справи щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 10 червня 2003 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.185 та ч.3 ст.187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 31 серпня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у звільненні від подальшого відбування покарання за хворобою.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2007 року постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень, посилаючись на те, що суд необгрунтовано відмовив у звільненні від подальшого відбування покарання за хворобою. Вказує на те, що хворіє на ряд захворювань, які дають підстави для його звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого підлягає задоволенню, оскільки суд передчасно, без належної оцінки наявних у справі обставин, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання за хворобою .

Відповідно до вимог ст.84 КК України (2341-14) , особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або його подальшого відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

А як убачається з висновку лікарської комісії НОМЕР_1, засуджений ОСОБА_1 страждає тяжкими невиліковними захворюваннями, які дають підстави для подання матеріалів в суд про його звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою. Крім того, ОСОБА_1, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі за станом здоров'я був звільнений від праці.

Однак, місцевий суд, відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні від подальшого відбування покарання за хворобою, безпідставно не врахував вказані обставини.

Отже, судові рішення щодо ОСОБА_1 про відмову у звільненні від подальшого відбування покарання за хворобою підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

При новому розгляді справи суду слід належним чином перевірити доводи викладені у поданні адміністрації установи, де відбуває покарання засуджений, та касаційній скарзі останнього і, в залежності від встановленого, дотримуючись вимог ст.84 КК України (2341-14) та 408 КПК України (1001-05) , постановити законне і обгрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 31 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд .