Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Широян Т.А.,

суддів Марчук Н.О., Солодкова А.А.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю:

прокурора Матюшевої О.В.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2016 року.

Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 27 квітня 2016 року, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.

За вироком суду, ОСОБА_2 в липні 2013 року у свого знайомого ОСОБА_3 позичив 16 000 грн. ( еквівалентні 2 000 доларів США), про що написав розписку та зобов'язання повернути їх до 1 червня 2014 року. Після зазначеної дати ОСОБА_2 уникав повернення боргу, не виконував взяті на себе боргові зобов'язання, уникав зустрічі, переносив дату повернення коштів.

19 січня 2015 року в другій половині дня у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті своєму знайомому ОСОБА_3, з корисливих мотивів. Домовившись про зустріч з ним, увівши ОСОБА_3 в оману відносно своїх дійсних намірів, він, заздалегідь приготувавши для вчинення умисного вбивства господарський ніж, цього дня о 17.15 год. зустрівся з останнім. На машині потерпілого вони на протязі тривалого часу їздили по м. Хоростків, і ОСОБА_2 імітував свої наміри повернути борг (здійснити обмін наявних у нього грошей на долари), хоча насправді фактично у нього таких грошей не було.

19 січня 2015 року біля 18.00 год. вони зупинилися автомобілем на вул. Чорновола у м. Хоростків, де ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті з корисливих мотивів ( щоб уникнути матеріальних витрат чи обов'язків), перебуваючи в салоні автомобіля Шевролет Авео (державний номерний знак НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_3, наявним у нього господарським ножем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, став умисно наносити потерпілому удари в особливо важливі органи ( шию, ліву половину грудей), спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді 10 колото-різаних ран (одну - в шию, дві - в надключичну ділянку, по одній - в правий плечовий суглоб і плече та в ліве передпліччя, три - в груди). Оскільки потерпілий ОСОБА_3 на той час був одягнений в зимову куртку, комбіновану з плащової тканини, светр спортивного крою, фуфайку, тільняшку (на ній було виявлено наскрізні пошкодження), у лівій внутрішній кишені куртки мав книжечку з документами (на якій теж виявлено пошкодження) та захищався від ударів руками, а також те, що рухи ОСОБА_2 в салоні автомобіля були обмежені, засуджений свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство з корисливих мотивів, до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 із отриманими тілесними ушкодженнями втік з автомобіля і покликав на допомогу.

У касаційній скарзі засуджений просить ухвалені стосовно нього судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України, пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України й визначити його таким, що не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що судом неправильно встановлені фактичні обставини, оскільки з потерпілим він перебував у дружніх відносинах, не надано належної оцінки й знаряддю злочину, а також механізму нанесення ударів та їх наслідків.

Від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2016 року.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що вирок суду ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону (судом не роз'яснено засудженому право на суд присяжних), доводи захисника, який погодився із твердженням прокурора й підтримав доводи засудженого у касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК.

Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені нормою статті 31 КПК. Залежно від ступеня тяжкості злочину та (або) виду суб'єкта злочину провадження у суді першої інстанції здійснюється: професійним суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Правова природа інституту суду присяжних суттєво відрізняється від інших двох складів суду. Такий висновок підтверджується наступними чинниками:

а) віднесенням провадження в суді присяжних до особливого порядку провадження в суді першої інстанції (параграф 2 глави 30 Розділу IV КПК (4651-17) );

б) спеціальним порядком формування суду присяжних;

в) наділенням присяжних при відправленні правосуддя широким колом прав.

Розгляд кримінального провадження саме за такими правилами законом встановлено щодо особливо тяжких злочинів, за які передбачено найбільш суворий вид покарання - довічне позбавлення волі.

При цьому статтею 384 КПК України визначено конкретний порядок реалізації такого виду судового розгляду, зокрема: прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

При цьому письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.

Цих вимог кримінального процесуального закону судом дотримано не було. Як видно з матеріалів провадження, прокурор роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_2 можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно них судом присяжних.

Втім суд першої інстанції, на який також покладено такий обов'язок, припустився порушення вимог частин першої та другої статті 384 КПК, не роз'яснив обвинуваченому його право на розгляд справи судом присяжних та особливості такого провадження, (такі дані не встановлені при відтворенні аудіозапису судового засідання при попередньому розгляді і при розгляді справи по суті), що, на думку колегії суддів, є безумовною підставою для скасування вироку суду.

Оскільки зазначене порушення залишилося поза увагою й апеляційного суду, то скасуванню підлягає й постановлена за наслідками перегляду цього вироку ухвала апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду суду слід усунути зазначені порушення, ретельно перевірити викладені у касаційній скарзі засудженого доводи і постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2016 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити - тримання під вартою до вирішення цього питання судом першої інстанції, але не більше 60 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.