Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Фурика Ю.П., Григор'євої І.В.,

при секретарі

судового засідання Асановій Є.С.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

представника потерпілої

юридичної особи ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12013020010003744 касаційні скарги прокурора, представника потерпілої юридичної особи та засудженого на вирок Апеляційного суду Волинської області від 05 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4,

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 3 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 358 КК - до покарання у виді арешту на строк чотири місяці.

Згідно зі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_4 визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна, і на підставі ст. 75 КК звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Луцьк-Експо" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 313 324 грн.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

04 жовтня 2012 року близько 18.30 год. ОСОБА_4, знаходячись на території автосалону "Хонда" на вул. Дубнівській, 12 у м. Луцьку, умисно незаконно заволодів транспортним засобом марки Honda Civic, внаслідок чого завдав ТОВ "Луцьк-Експо" матеріальної шкоди на суму 200 400 грн.

08 серпня 2013 року близько 23.50 год. ОСОБА_4 повторно, у стані алкогольного сп'яніння знаходячись на території вказаного автосалону, незаконно заволодів транспортним засобом марки Honda CR-V, чим завдав тому ж товариству матеріальної шкоди на суму 274 160 грн.

Крім того, 14 жовтня 2013 року ОСОБА_4, перебуваючи у приміщенні службового кабінету № 311 слідчого відділу міського відділення управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на вул. Грибоєдова, 2 у м. Луцьку, з метою створення видимості законності користування автомобілем марки Honda Civic у ході проведення слідчої дії - одночасного допиту його, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - надав завідомо підроблене доручення від ТОВ "Луцьк-Експо" від 08 вересня 2012 року № 284 на його ім'я, відповідно до якого ОСОБА_4 нібито має право отримувати, керувати й використовувати вказаний автомобіль, хоча в дійсності зазначене доручення на ОСОБА_4 не оформлювалося, за таким вихідним номером не видавалось і не реєструвалось.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17 грудня 2015 року скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв'язку з необґрунтованим звільненням ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.

Апеляційний суд 05 квітня 2016 року скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання і ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_4 покарання: за ч. 3 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк п'ять років; за ч. 4 ст. 358 КК - у виді арешту на строк чотири місяці, і на підставі ст. 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк п'ять років без конфіскації майна.

У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілої юридичної особи, не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації дій засудженого, просять скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'якістю призначеного покарання. Скаржники наводять відповідні доводи про необґрунтованість та незаконність призначення засудженому покарання за ч. 3 ст. 289 КК із застосуванням положень ст. 69 КК. Вважають, що вирок не відповідає вимогам ст. 420 КПК, оскільки в ньому не надано відповіді на доводи про м'якість призначеного засудженому покарання.

У скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить змінити вирок апеляційного суду і звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на його думку, пом'якшують покарання, і яких належно не врахував апеляційний суд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого і заперечував проти скарг прокурора та представника потерпілої юридичної особи, думку останньої та прокурора, котрі підтримали касаційні скарги прокурора й представника потерпілої юридичної особи і заперечували проти касаційної скарги засудженого, обговоривши викладені в них доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_4 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК у касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора та представника потерпілої юридичної особи про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_4 апеляційним судом, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому й особі засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Мотивуючи можливість призначення засудженому за ч. 3 ст. 289 КК покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, апеляційний суд належно обґрунтував своє рішення даними про особу засудженого, котрий позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав вину і щиро розкаявся.

Крім того, апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду про застосування положень ст. 69 КК при призначенні ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 289 КК, зазначив, що цей суд правильно врахував ще й такі пом'якшуючі покарання обставини, як часткове відшкодування завданих збитків та молодий вік засудженого.

Разом із тим, апеляційний суд у вироку навів переконливі аргументи стосовно необґрунтованості звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Зокрема, суд дійшов висновку, що місцевий суд не навів достатніх доводів про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства з огляду на вчинення злочину середнього ступеня тяжкості й особливо тяжкого, один з епізодів якого було вчинено у стані алкогольного сп'яніння, що обтяжує покарання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що покарання, призначене ОСОБА_4 апеляційним судом, відповідає вимогам закону і є справедливим. Підстав визнати це покарання м'яким або суворим не убачається.

Суд належно обґрунтував своє рішення про те, чому задовольнив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої юридичної особи лише частково. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК

За таких обставин касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 05 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, представника потерпілої юридичної особи та засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.