373/2679/15-к Про скоєння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого - 06.12.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесенедо Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110240000724 від 18 липня 2015року, за касаційними скаргами прокурорів та захисника ОСОБА_2 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

від 16 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області

від 31 березня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_2, зареєстрованої в указаному АДРЕСА_1, такої, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 121 КК,

За вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною і засуджено

за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.

17 липня 2015 року близько 16.00 год. за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та її сином - ОСОБА_4 виникла сварка з приводу перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння. Під час цієї сварки ОСОБА_4 став ображати матір нецензурною лайкою. Близько 17.30 год. ОСОБА_3 поїхала до місця своєї реєстрації - на АДРЕСА_1 у тому ж місті, звідки приблизно о 22.00 год. повернулася до місця свого проживання, де між нею та сином знову виник словесний конфлікт. Під час цього конфлікту вона з метою налякати сина взяла у праву руку кухонний ніж і, штрикаючи ним сина у спину, стала виштовхувати його з кухні, чим завдала ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень. Після цього останній залишився у кімнаті квартири, а ОСОБА_3 повернулася на кухню. Через деякий час жінка, почувши, що син йде до неї, взяла вищевказаний ніж і вийшла у коридор назустріч сину, який знову у словесній формі став ображати й погрожувати матері. ОСОБА_3, маючи реальну можливість припинити сварку і залишити приміщення квартири, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, однак не бажаючи настання смерті сина, при цьому свідомо припускаючи можливість її настання, тримаючи ніж у правій руці, умисно завдала удару кухонним ножем у грудну клітину ОСОБА_4, чим спричинила йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо його підзахисної та змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 121 на ст. 118 КК, призначивши відповідне покарання за цим законом. Для обґрунтування своїх вимог, посилаючись на неповноту судового розгляду, захисник указує на те, що його підзахисна перебувала у стані необхідної оборони, оскільки, побоюючись за своє життя, вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, на неправильне застосування закону України

про кримінальну відповідальність та на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженої, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор указує на те, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК, не повною мірою врахував те, що її діями було заподіяно смерті потерпілому,

і безпідставно не врахував вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання, в результаті чого було призначено покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості. На думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки цей суд у своєму рішенні дав відповіді не на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження місцевим судом, наводячи доводи аналогічні вищевказаним доводам прокурора, який брав участь у його розгляді апеляційним судом, просить скасувати ухвалу апеляційного суду

й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційних скарг учасників судового провадження і вважав, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими, пояснення захисника ОСОБА_2, який свою касаційну скаргу підтримав повністю і просив задовольнити, а касаційні скарги прокурорів просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_4, небезпечного для життя в момент завдання, що потягло за собою смерть останнього за обставин, установлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, обґрунтований сукупністю доказів, які належно оцінено судом та детально викладено у вироку.

У касаційній скарзі захисник наголошує на тому, що ОСОБА_3, діючи у стані необхідної оборони з перевищенням її меж, завдала удару ножем потерпілому в грудну клітину. Однак такі доводи захисника

про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК були предметом перевірки апеляційним судом, який обґрунтовано визнав їх безпідставними, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

При цьому як місцевий, так і апеляційний суд виходив із незмінних показань самої ОСОБА_3, даних протягом досудового та під час судового слідства, про те, що майже кожного дня вона сварилася із сином; того дня, коли сталася трагедія, вона в перший раз взяла в руки ніж

і штирхнула ним сина у спину для того, щоб налякати його; вдруге вона взяла ніж у руки та вийшла назустріч сину з кухні до коридору квартири, при цьому усвідомлювала те, що завдання удару ножем може бути небезпечним.

Такі показання ОСОБА_3 об'єктивно узгоджуються з письмовими доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, сумніву щодо достовірності яких у колегії суддів немає. Зокрема, узгоджуються

з даними, що містяться у висновку експерта від 21 вересня 2015 року № 176 про кількість і локалізацію заподіяних ОСОБА_4 тілесних ушкоджень; а також у протоколах проведення слідчого експерименту від 26 вересня та 21 липня 2015 року. В ході проведення вказаних слідчих дій за участю експерта та понятих ОСОБА_3 розказувала та показувала, як вона завдала поранень у спину та удару ножем у ділянку грудної клітини потерпілого.

За даними висновку судово-психіатричного експерта від 22 липня 2015 року № 336 ОСОБА_3 у момент вчинення інкримінованих дій могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. У стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебувала, однак перебувала у стані простого алкогольного сп'яніння.

На думку колегії суддів, місцевий суд дав правильну оцінку показанням ОСОБА_3 в частині того, що вона вдарила сина ножем у грудну клітину після того, як він замахнувся на неї викруткою, як обраному способу захисту від обвинувачення, оскільки такі показання засудженої ОСОБА_3 спростовуються даними, що містяться у вищевказаному протоколі проведення слідчого експерименту від 21 липня 2015 року, а також іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Колегія суддів вважає, що дії засудженої ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.

Покарання засудженій призначено відповідно до вимог статей 65, 69 КК з урахуванням характеру й ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної (раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках

у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наявності обставин, що його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину та неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_4 Крім того, врахував суд і умови життя ОСОБА_3

За таких обставин місцевий суд із дотриманням вимог ст. 65 КК дійшов правильного висновку про призначення засудженій ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК з його реальним відбуванням, мотивувавши у вироку свої висновки належним чином.

Доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що місцевий суд безпідставно не врахував обтяжуючої обставини "вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння", оскільки сама засуджена під час досудового та судового слідства неодноразово давала показання про те, що того дня вдень вживала пиво, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні інші належні, достатні та допустимі докази на підтвердження цього. Показання засудженої про те, що 17 липня 2015 року приблизно о 18.00 год. вона випила близько двох стаканів пива, місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги як доказ вчинення злочину ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ці показання підтверджують лише факт вживання нею пива за шість годин до подій, що сталися того дня.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наведені в апеляційних скаргах доводи учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними і належним чином мотивував у своєму рішенні висновки, з якими погодилася колегія суддів. Вони підтверджуються доказами ретельно перевіреними і належним чином оціненими судом апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.