Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Квасневської Н. Д., Сахна Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Тридуба М. С.,

засудженого ОСОБА_1,

переглянула в судовому засіданні вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 липня 2016 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ст. 76 КК.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, 01 лютого 2014 року, приблизно о 19.00 год., керуючи автомобілем "ВАЗ 21099", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр. 50 років Жовтня, в напрямку від вул. Г.Сталінграду до вул. Керченської у м. Кременчук. Наближаючись до врегульованого світлофором перехрестя пр. 50 років Жовтня та вул. Воїнів Інтернаціоналістів, не дотримавшись вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , водій ОСОБА_1 почав виконувати маневр повороту ліворуч, не переконавшись у безпеці маневру повороту, та допустив зіткнення з автомобілем (маршрутне таксі) "Mercedes Benz 312D" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку по пр. 50 років Жовтня.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Mercedes Benz 312D" ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді косого перелому основної фаланги 4-го пальця лівої ступні, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень через істотне порушення судами вимог кримінального процесуального закону, та просить закрити справу, посилаючись на не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості. Обґрунтовуючи свої вимоги засуджений посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що він ПДР (1306-2001-п) не порушував, а ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який рухався на заборонений сигнал світлофора. Звертає увагу на те, що за протоколом про адміністративне правопорушення по даному ДТП його визнано не винуватим. Вважає, що покази потерпілої ОСОБА_3 та висновок судово-медичної експертизи викликають великі сумніви, а тому вони не можуть бути належними та допустимими доказами. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущені порушення та не надав оцінки всім доводам його апеляційної скарги. Крім того, безпідставно було відмовлено у виклику та повторному допиті судово-медичного експерта ОСОБА_4

На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 надійшли заперечення від представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Гольдінова Ю. Л., у яких він просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги, пояснення прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення щодо останнього - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Такий висновок відповідає наведеним у вироку: показанням потерпілої ОСОБА_3 про те, що за обставин ДТП, викладених у вироку, вона отримала тілесні ушкодження, в тому числі і перелом пальця на нозі; аналогічним показанням свідка ОСОБА_6; показанням свідка ОСОБА_7, яка підтвердила присутність ОСОБА_3 у маршрутному таксі під час ДТП та отримання ними тілесних ушкоджень; свідка ОСОБА_8, яка підтвердила ДТП та травмування пасажирів маршрутного таксі; свідка ОСОБА_2, який керував автомобілем "Mercedes Benz 312D", про причини ДТП та травмування пасажирів, які знаходилися в салоні його автомобіля; висновку судової автотехнічної експертизи № 116, відповідно до якого в діях водія ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1,16.6 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) ; висновку судової медичної експертизи № 1316 щодо отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді косого перелому основної фаланги четвертого пальця лівої ступні; протоколу огляду місця ДТП з фото таблицями до нього та схемою ДТП в яких зафіксовані розташування транспортних засобів після ДТП, погодні умови, стан дорожнього покриття, які складалися за участі учасників ДТП та за їх погодженням; протоколам огляду транспортних засобів з наявними характерними для даної ДТП пошкодженнями автомобілів; протоколам слідчих експериментів за участі учасників ДТП, огляду та перегляду відеозапису камери відеореєстратора, в якому зафіксовано сигнали світлофорів, рух транспортних засобів в момент їх зближення та під час ДТП; та іншим, наведеним у вироку доказам.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, допустимості й належності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому ОСОБА_1 та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

При цьому, суд обґрунтовано, з наведенням належних мотивів, правильно відхилив доводи засудженого щодо відсутності його вини у вчиненому злочині.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції та з наведенням ґрунтовних мотивів визнав висновок суду щодо доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК правильним і переконливо мотивував це в ухвалі. Вважати цей висновок необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки засуджений порушив правила дорожнього руху, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди за наслідками якої потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що знаходиться у причинному зв'язку між діяннями засудженого та наслідками злочину.

Отже, підстав вважати ОСОБА_1 необґрунтовано засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України, як про це зазначено у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Призначене судом Федьку покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність які, відповідно до ст. 438 КПК, були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачається.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.