Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Квасневської Н. Д., Сахна Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Тридуба М. С.,

переглянула в судовому засіданні ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2015 року, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хажин, Бердичівського району,Житомирської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 365 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою - представником влади, наділеним спеціальними службовими повноваженнями при несенні служби по охороні громадського порядку, маючи право затримувати осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, та застосувати при цьому міри фізичного впливу, явно перевищив свої службові повноваження при адміністративному доставлянні ОСОБА_2 за наступних обставин.

18 жовтня 2012 року, близько 21.00 години, мешканець м. Житомира ОСОБА_2 на законних підставах відпочивав у нічному клубі АДРЕСА_2, де вживав алкогольні напої у відведеному для цього місці.

19 жовтня 2012 року, близько 2.00 години, до пішого патруля у складі працівників РМОП "Беркут" ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернувся адміністратор нічного клубу "Ріо" ОСОБА_5, який повідомив, що відвідувач розважального закладу ОСОБА_2, перебуваючи у нетверезому стані, провокує конфліктну ситуацію та ображає його брутальною лайкою.

О 2 год. 10 хв., в ту ж ніч, по спецлінії "102" до чергової частини УМВС України в Житомирській області надійшло звернення ОСОБА_2 про неправомірні дії щодо нього з боку працівників РМОП "Беркут".

Реагуючи на вказане повідомлення, до приміщення нічного клубу "Ріо" на службовому автомобілі прибув патруль РМОП "Беркут" у складі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Безпідставно вбачаючи у діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, його було доставлено до обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради для освідування стану алкогольного сп'яніння. Фактично ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не вчиняв, що підтверджується постановою Богунського районного суду міста Житомира від 06.12.2012 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо останнього закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).

Після освідування ОСОБА_2 19.10.2012 року, близько 4 години ночі, у приміщенні приймального відділення обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради у с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, капітан міліції ОСОБА_1 умисно, явно вийшовши за межі наданого йому права застосовувати заходи фізичного впливу, передбаченого ст. 13 Закону України "Про міліцію", безпідставно схопив ОСОБА_2, який не вчинив жодного адміністративного правопорушення, за праву руку і різко завів її за спину, обернувши її навколо осі назовні.

Внаслідок вказаного застосування фізичного насильства ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді косого гвинтоподібного перелому середньої третини правої плечової кістки з розходженням по лінії перелому та лінійного перелому плечової кістки вище та нижче основного, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я, чим спричинено потерпілому фізичного болю та образи його особистої гідності, а також порушення його конституційного права на особисту недоторканість.

У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 128 КК, та безпідставно залишив її без задоволення. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно не врахував покази свідка ОСОБА_9 та в порушення вимог ч. 4 ст. 95 КПК послався на покази судово-медичного експерта ОСОБА_10, який не допитувався апеляційним судом. Вважає, що судом не надано оцінки висновку експерта № 6 від 16 січня 2014 року. Звертає увагу на те, що апеляційним судом було задоволено клопотання прокурора про дослідження аудіозаписів судових засідань щодо показів свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_6 проте в подальшому безпідставно було відмовлено. Зазначає, що районний суд в резолютивній частині вироку не послався на підстави виправдання, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 373, п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК, на що не звернув увагу апеляційний суд та в своїй ухвалі не виклав позиції потерпілого ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок щодо виправдання ОСОБА_1 на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення виправдувального вироку.

У відповідності до вимог ст. 374 КПК суд навів у вироку підстави для виправдання обвинуваченого та зазначив мотиви, з яких відкинув докази обвинувачення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів і прокурор у касаційній скарзі його фактично не оспорює. Отже, викладені в касаційній скарзі прокурора доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_1 не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та є безпідставними.

Що стосується перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку, то він був здійснений відповідно до вимог статей 404- 407 КПК. Свій висновок щодо правильності виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Суд, постановляючи судове рішення щодо ОСОБА_1 за результатами апеляційного перегляду справи, обґрунтовано дійшов висновку, про відсутність будь-яких даних, які б свідчили про наявність у діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із матеріалів провадження слідує, що судом першої інстанції у повному обсязі були досліджені, в тому числі, докази сторони обвинувачення, які у сукупності з іншими доказами були оцінені судом, відповідно до положень ст. 94 КПК. Враховуючи положення ч. 3 ст. 404 КПК необхідності повторного дослідження наголошених прокурором у скарзі доказів у суду апеляційної інстанції не було. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні докази, якими суд першої інстанції обґрунтував виправдання обвинуваченого, по іншому не переоцінював, а погодився з оцінкою, яку їм дав суд першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на що наголошено прокурором у касаційній скарзі, які були б підставами для зміни або скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

З огляду на наведене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433- 436, 438 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.