Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П., суддів: при секретарі Британчука В.В., Щепоткіної В.В., Асановій Є.С., за участю прокурора Деруна А.І., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року та вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 25 грудня 2015 року в кримінальному проваджені № 12014240170000202 щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 27 вересня 2012 року Красилівським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки, засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч. 3 ст. 296 КК,

Вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 3 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 125 КК - до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 71, 72 КК до цього покарання частково приєднано невідбутну частину покарання, призначеного за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2012 року, і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки й покладено виконання обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК і постановив свій. За цим вироком ОСОБА_6 призначено покарання: за ч. 3 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 125 КК - у виді громадських робіт на строк 200 годин. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до статей 71, 72 КК до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2012 року, і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння разом зі ОСОБА_7 20 квітня 2014 року приблизно о 21.30 год. на автобусній зупинці у провулку Жовтневому в с. Ключівці Красилівського району Хмельницької області, знаходячись у громадському місці, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та загальновизнаних правил поведінки і моралі, в присутності сторонніх осіб з особливою зухвалістю завдали ОСОБА_8 численних ударів руками та ногами по різних частинах тіла, чим спричинили потерпілому легких тілесних ушкоджень. Після вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 хуліганських дій ОСОБА_8 пішов додому.

Того ж вечора приблизно о 22.00 год. ОСОБА_8 разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 повернулися до автобусної зупинки. На зупинці ОСОБА_10 з помсти за побиття кулаком ударив ОСОБА_7 в обличчя. У відповідь на дії ОСОБА_8 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 руками завдали удари по різних частинах тіла потерпілого, чим спричинили йому легких тілесних ушкоджень.

Дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9 намагалася припинити бійку, проте ОСОБА_6 відштовхнув її від себе, внаслідок чого потерпіла вдарилась головою та отримала легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. На думку засудженого, у суду не було підстав кваліфікувати його діяння за ч. 3 ст. 296 КК, оскільки бійка між засудженими та потерпілим сталася на ґрунті неприязних взаємовідносин. Стверджує, що потерпілого не бив, а лише штовхнув у груди. Вважає, що умислу на порушення громадського порядку не доведено, а покарання призначено без урахування позитивних даних про його особу, тому є надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу необґрунтованою, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Судові рішення в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції має керуватись статтями 412-414 цього Кодексу.

При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку особою, раніше судимою за хуліганство, підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку у вироку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності.

Так, суд на підставі показань засуджених, які не заперечували факту бійки з ОСОБА_11, потерпілого, який у судовому засіданні послідовно стверджував, що приблизно о 21.30 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побили його безпричинно, без будь-яких пояснень, показань свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про обставини вчинення хуліганських дій, а також інших доказів у справі, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку.

Крім того, при кваліфікації діяння ОСОБА_6суд виходив із того, що засуджений, будучи раніше судимим за хуліганство, у групі зі ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на зупинці громадського транспорту в святковий день, протягом тривалого часу поводились зухвало, нецензурно висловлювались у присутності значної кількості людей, на зауваження оточуючих не реагували. За встановлених судом фактичних обставин, діяння ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 296 КК.

Посилання засудженого на наявність між ним та потерпілим неприязних стосунків до початку конфлікту з ОСОБА_8 є непереконливими та такими, що не підтверджені матеріалами кримінального провадження.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд погодився з видом та розміром покарання, обраним ОСОБА_6 місцевим судом. При цьому апеляційний суд дотримався вимог статей 65-67 КК, врахувавши ступінь тяжкості злочинів, один з яких згідно зі ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості, їх наслідки, наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, дані про особу винного й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, навівши у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Разом із тим, виходячи з положень ч. 2 ст. 75 КК, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, апеляційний суд розцінив вчинення ОСОБА_6 під час іспитового строку нового злочину як порушення умов застосування статті 75 КК та дійшов обґрунтованого висновку про неприпустимість повторного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Така позиція апеляційного суду узгоджується з орієнтирами викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) і, на переконання колегії суддів, є правильною.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Таким чином, призначене апеляційним судом ОСОБА_6покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з урахуванням конкретних обставин справи, відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а тому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за доводами його касаційної скарги не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на обґрунтованість і правильність судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 25 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.