Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Гриціва М.I., Федченка О.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на судові рішення щодо засуджених ОСОБА_3. та ОСОБА_4.

За вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2006 року

ОСОБА_4, 1982 року народження, громадянин України, не судимий,

засуджений за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_3, 1970 року народження, громадянин України, не судимий,

засуджений за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.

За цим вироком також засуджено ОСОБА_5, щодо якого скарги та подання не надходили.

Суд постановив стягнути: солідарно із засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_4. на користь потерпілого ОСОБА_6. - 30 058 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 14 500 грн. - моральної, а на користь потерпілого ОСОБА_7. - 15 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6. про стягнення на його користь 809 грн. суд залишив без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2007 року зазначений вирок відносно ОСОБА_4., ОСОБА_3. і ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_4. і ОСОБА_3. визнано винуватими у тому, що 14 березня 2004 року, приблизно о 19 годині, на 136 км. автодороги Київ-Луганськ-Iзварене, біля автобусної зупинки в АДРЕСА_1 Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, за попередньою змовою із засудженим за цим вироком ОСОБА_5. та двома іншими особами, справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, засуджені за наведених у вироку обставин вчинили розбійний напад на ОСОБА_6. та ОСОБА_7., поєднаний із застосуванням небезпечного для здоров'я потерпілих насильства. У результаті, засуджені заволоділи грошима потерпілих у сумі 41 960 грн. Крім того, під час нападу ОСОБА_6. було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_7. - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_1. ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_3. судових рішень і закриття провадження по справі на підставі ст. 6 п.2 КПК України (1001-05) , оскільки вважає його невинуватим у вчиненні цього злочину. Також захисник указує на допущені в ході досудового слідства порушення КПК України (1001-05) та застосування до засудженого недозволених методів розслідування, що на його думку було залишено поза увагою суду;

захисник ОСОБА_2, як видно із змісту його скарги, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4., посилаючись на те, що його засуджено безпідставно. Захисник вважає, що висновки суду про винуватість ОСОБА_4. зроблено на припущеннях і на підставі доказів, встановлених з порушенням вимог КПК (1001-05) . Крім того, захисник указує на порушення прав засудженого на захист, допущене у ході досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисників доводи, колегія суддів вважає, що їх скарги слід залишити без задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України (1001-05) є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то на думку колегії суддів, висновки суду про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.

Так, із змісту показань допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6. видно, що 14 березня 2004 року, на автобазарі м. Києва, він з ОСОБА_7. продав свій автомобіль "Мерседес" за 7900 доларів США. Там же вони познайомились з ОСОБА_4, який був присутній при продажі автомобіля і бачив як вони отримали гроші. Засуджений ОСОБА_4. запропонував відвезти їх на своєму автомобілі БМВ додому в м. Кіровоград, на що вони погодились. За кермом указаного автомобіля сиділа одна із осіб, справу відносно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком. Поблизу автобусної зупинки АДРЕСА_1 Корсунь-Шевченківського району на прохання ОСОБА_4. особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, зупинила автомобіль і всі вийшли на вулицю. У цей час біля них зупинився автомобіль ВАЗ-21099, з якого вибігло 4 чоловіки і напали на них. Він, ОСОБА_6, намагався втікти, але його наздогнав ОСОБА_5., збив з ніг і став бити гумовим молотком по голові та тілу, вимагаючи віддати гроші за проданий автомобіль та погрожуючи вбивством, а потім з внутрішньої кишені його куртки засуджений забрав 7 850 доларів США і 120 грн. Після цього, ОСОБА_5. ще декілька разів ударив його по голові.

Потерпілий ОСОБА_7. дав аналогічного змісту показання про обставини вчинення ОСОБА_3. та ОСОБА_4 розбійного нападу. Крім того, із показань потерпілого видно, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4., разом з особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, і його побили, вимагаючи сказати, де знаходяться гроші. При цьому, ОСОБА_4. кричав, що його треба вбити, оскільки він бачив засудженого ще на автобазарі.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілих по справі не було встановлено.

Крім того, достовірність показань потерпілих об'єктивно підтверджується показаннями засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_3. про їх причетність до вчинення розбійного нападу на потерпілих, які вони неодноразово давали під час досудового слідства, а також показаннями свідка ОСОБА_8. та іншими наведеними у вироку доказами.

Безпідставними і такими, що суперечать встановленим по справі даним вважає колегія суддів посилання у скаргах на застосування до засуджених у ході досудового слідства недозволених методів розслідування.

Iз змісту долученої до справи постанови від 14 березня 2006 року видно, що указані обставини були предметом прокурорської перевірки, на підставі якої було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за відсутністю в їх діях складу злочину.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши наведені у вироку докази, дав їм належну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про винуватість засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_3. у вчиненні ними розбійного нападу на потерпілих, вчиненого за попередньою змовою із зазначеними у вироку особами.

Питання призначення засудженим ОСОБА_4. і ОСОБА_3. покарання суд першої інстанції вирішив відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Посилання захисників на допущені у ході досудового слідства при проведенні окремих слідчих дій порушення КПК України (1001-05) колегія суддів не може розцінити як підстави для зміни чи скасування постановлених по справі судових рішень, оскільки вони не є істотними і такими, що перешкодили чи могли перешкодити винести по даній справі обгрунтоване рішення. Крім того, із матеріалів справи видно, що ці порушення не залишились поза увагою суду першої інстанції, який під час розгляду відреагував на них шляхом винесення окремої постанови від 4 липня 2005 року.

Також не підтверджуються матеріалами справи доводи захисника ОСОБА_2. стосовно необгрунтованого усунення його від захисту ОСОБА_4. Так, із долученої до справи постанови від 06 травня 2004 року вбачається, що за клопотанням ОСОБА_4. для захисту його інтересів на досудовому слідстві було допущено захисника ОСОБА_9. Дані протоколу судового засідання від 26 січня 2005 року свідчать про те, що суд, з'ясувавши думку засудженого та інших учасників процесу, допустив захисника ОСОБА_2. до захисту ОСОБА_4. в суді. Після направлення справи на додаткове розслідування, ОСОБА_4. знову подав клопотання про призначення йому захисника ОСОБА_9., що підтверджується його заявою від 23 грудня 2005 року. Указаний захисник був допущений до участі у справі як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду колегією суддів по справі не виявлено.

Доводи захисника ОСОБА_1. про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України (1001-05) спростовуються з огляду на зміст ухвали апеляційного суду, в якій зазначено підстави, через які подані апеляції визнано необгрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційних скарг захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_2. щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.