Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Філатова В.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього.

Вироком Iванівського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 Iванівського району Херсонської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 364 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 367 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах влади на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 січня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, працюючи на посаді сільського голови Фрунзенської сільської ради Iванівського району Херсонської області, будучи службовою особою, у зв'язку з неналежним виконанням своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, в порушення вимог діючого законодавства передав на баланс вуличних комітетів АДРЕСА_1 водонапірні башти, внаслідок чого на території Фрунзенської сільської ради проводилося систематичне незаконне видобування підземної води з дев'яти артезіанських свердловин, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у виді матеріальної шкоди на суму 2 668 грн. 58 коп.

Крім того, ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем, умисно з корисливих мотивів, в особистих інтересах з травня по червень 2005 року, реалізував ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. врожай сіна, вирощений на земельній ділянці Фрунзенської сільської ради, розміром 1 061 га, яка була розпорядженням голови Iванівської райдержадміністрації надана в оренду на 5 років ОСОБА_5., чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на 16 000 грн.

У касаційній скарзі засуджений вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що висновки суду грунтуються на суперечливих показаннях свідків і потерпілого ОСОБА_5., який обмовив його. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Суд належно обгрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, доказами, які отримано згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства та які наведені у вироку.

За змістом касаційної скарги, засуджений оспорює фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із встановлених судом фактичних обставин злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним.

На обгрунтування свого висновку суд послався на показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 на інші наведені у судових рішеннях доказами, яким суд дав належну оцінку, і сумніву у їх достовірності немає.

Цими доказами стверджується, що ОСОБА_1, зловживаючи своїм становищем сільського голови, з користі дав дозвіл ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. зібрати урожай сіна з земельної ділянки сільської ради розміром 1061 га., яка в той час перебувала у користуванні ОСОБА_5 на підставі договору оренди, чим останньому було заподіяно істотної шкоди, а також те, що через несумлінне ставлення засудженого до своїх службових обов'язків на території Фрунзенської сільради здійснювалося систематичне незаконне видобування підземної води.

Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України (2341-14) .

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження засуджений висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Призначаючи покарання засудженому, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Таким чином, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку із повідомленням осіб зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1.