170/299/15-к Про розтрату чужого майна шляхом зловживання директором Приватного акціонерного товариства своїм службовим становищем та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів - 30.11.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030210000006 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року,

Вироком Шацького районного суду Волинської області від 17 листопада 2015 року засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кропивники Шацького району, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, такого, що має на утримані 3-х неповнолітніх дітей, раніше судимого: за ч. 1 ст. 364-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.

На підставі ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України в строк покарання, призначеного за сукупністю злочинів за цим вироком зараховано покарання за попереднім вироком і остаточно призначено ОСОБА_2 основне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та штрафу в розмірі 400 (чотириста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн (шість тисяч вісімсот гривень), які виконувати самостійно, і визначене за сукупністю шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з випробуванням та покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Цивільний позов Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" до ОСОБА_2 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" майнову шкоду в розмірі 135 900 грн, в решті цивільного позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання змінено. Виключено з резолютивної та мотивувальної частини вироку посилання на призначення покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 й ст. 72 КК України та визначено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки.

На підставі ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, а також з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2 визначено виконувати самостійно.

За вироком суду, ОСОБА_2 засуджено за те, що він, будучи директором Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" (ПАТ "Шацьке РТП"), виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, отже, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, в приміщенні ПрАТ "Шацьке РТП" 01.03.2013 року уклав договір про надання послуг з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, яка на момент укладення договору згідно з класифікатором видів економічної діяльності не мала права займатися підприємницькою діяльністю з надання послуг щодо збирання безпечних відходів та іншими видами діяльності з прибирання.

01.10.2013 року ОСОБА_2 уклав договір про надання послуг з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який на момент укладення договору перебував у стадії підприємницької діяльності.

Крім цього, упродовж березня - вересня 2013 року директор ПрАТ "Шацьке РТП" ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи умисно. достовірно знаючи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 послуги з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" відповідно до договору про надання послуг з прибирання від 01.03.2013 року, не надавала, не перевіривши фактичне надання ОСОБА_3 послуг з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" за цим договором, шляхом підписання та засвідчення печаткою ПрАТ "Шацьке РТП" видав завідомо неправдиві офіційні документи, акти всього на загальну суму 98 000 грн.

Окрім цього, упродовж листопада, грудня 2013 року директор ПрАТ "Шацьке РТП" ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи умисно, достовірно знаючи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 послуги з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" відповідно до договору з надання послуг та прибирання від 01.10.2013 року не надавав, не перевіривши фактичне надання ОСОБА_4 послуг з прибирання території ПрАТ Щ "Шацьке РТП" за цим договором, шляхом підписання та засвідчення печаткою ПрАТ "Шацьке РТП" видав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме, акти виконаних робіт всього на загальну суму 37 900 грн.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_2 вчинив розтрату вказаних коштів, чим завдав ПрАТ "Шацьке РТП" майнову шкоду на загальну суму 135 900 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, посилаючись при цьому на недоведеність винуватості його підзахисного у вчиненні кримінальних правопорушень, порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ПРАТ "Шацьке ремонтне-транспортне підприємство" ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без зміни, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. У разі залишення вироку, постанови без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в ній доводи.

Так, висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами. Діям ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка.

Посилання захисника ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що судом не сформульовано обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України (і тому, відповідно, не доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину), а також на те, що із сформульованого судом обвинувачення не зрозуміло, у чому саме полягають злочинні суспільно небезпечні діяння засудженого, які саме його дії чи бездіяльність є протиправними, яким способом ОСОБА_2 вчинив інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України, яка мета таких дій засудженого і чи був у нього умисел вчинити суспільно небезпечні діяння з метою заподіяння ПрАТ "Шацьке РТП" майнової шкоди, є безпідставними і необґрунтованими.

Так, перевіркою матеріалів кримінального провадження, судових рішень, а також зі сформульованого судом обвинувачення вбачається, що ОСОБА_2 визнано винуватим у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України.

Як встановив суд та зазначив у своєму рішенні, ОСОБА_2, будучи директором ПАТ "Шацьке РТП", виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів зловживаючи своїм службовим становищем, уклав два договори про надання послуг з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" з фізичними особами - підприємцями на 140 000 грн., послуги за якими не надавались, а гроші було перераховано на користь третіх осіб, тобто вчинив розтрату майна ОСОБА_6 "Шацьке РТП". Крім того, на підставі досліджених доказів, суд правильно обґрунтованого висновку, що фактично послуги з прибирання території ПрАТ "Шацьке РТП" фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3, та ОСОБА_4 не надавались, взявши до уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_14 Покази даних свідків є послідовними, узгоджуються між собою.

Крім того, як убачається з показань самого засудженого ОСОБА_2 в суді першої інстанції, акти виконаних робіт від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 30.06.2013 року, від 31.07.2013 року, від 02.09.2013 року, від 30.09.2013 року, складені на виконання умов підписаного ним договору від 01.03.2013 про надання послуг з прибирання, а також акти виконаних робіт від 31.10.2013 року, від 29.11.2013 року, від 31.12.2013 року, складені на виконання умов підписаного ним договору від 01.10.2013 року про надання послуг з прибирання. Ці акти ОСОБА_2 підписував в адмінприміщенні підприємства. Хто складав акти не пам'ятає, роботи з прибирання ніхто офіційно не контролював, акти він завіряв печаткою, подавав у бухгалтерію, на підставі них оплачено надані послуги у повному обсязі, які фактично підприємству не надавались.

Крім того, доводи захисника, аналогічні наведеним у касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованою.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Твердження захисника засудженого у касаційній скарзі про те, що підозра ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України не висувалась, чим порушено його право на захист, спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких, прокурор склавши новий обвинувальний акт, що долучений до матеріалів провадження, з дотриманням вимог ст. 338 КПК України, заявив про це відповідне клопотання. Суд відклав розгляд, надав можливість засудженому та його захиснику підготуватись до захисту проти нового додаткового обвинувачення, після чого судовий розгляд був продовжений.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не допущено, то касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429, статтями 376, 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів