5-2999км07 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ясинуватського міськрайсуду Донецької області від 25 січня 2006 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

жителя м. Ясинувата Донецької області,

раніше не судимого -

за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Донецького апеляційного суду від 11 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 10 липня 2005 року біля 22 години, знаходячись біля АДРЕСА_1під час сварки з потерпілим ОСОБА_2 із пневматичного пістолета зробив постріл у потерпілого і попав йому дріб'ю в живіт, а після цього рукояткою пістолета завдав ОСОБА_2 удари по голові, а коли останній впав завдав ще йому удари ногами в різні частини тіла, в тому числі і по ногам. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) і постановив виправдальний вирок.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

На обгрунтування подання прокурор посилається на те, що суд поверхово дослідив докази, без їх глибокого аналізу та оцінки. Так, поверхово досліджені обставини при яких потерпілий ОСОБА_2 отримав закритий перелом зовнішньої щиколотки правої гомілки.

Також суд безпідставно зазначив, що механізм спричинення тілесних ушкоджень узгоджується з висновком судово-медичного експерта.

Безпідставно залишено також без задоволення клопотання державного обвинувача про допит медичних працівників, до яких потерпілий звертався за медичною допомогою безпосередньо після побиття - вранці 11 липня 2005 року з метою встановлення отримання тілесних ушкоджень, про які їм повідомив потерпілий.

Крім цього, суд не дав оцінку показанням потерпілого ОСОБА_2 під час досудового і судового слідства та, постановляючи виправдальний вирок, необгрунтовано зазначив, що підставою для прийняття такого рішення є відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., міркування прокурора Морозової С.Ю. про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Згідно зі ст. 22 КПК України (1001-05) суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Між тим матеріали судового слідства свідчать про те, що у даній справі зазначених вимог закону не було додержано.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) , суд вказав на відсутність доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Але такий висновок суду необгрунтований на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (v0005700-90) із змінами, внесеними у цю постанову, постановами Пленуму від 4 червня 1993 року № 3 (v0003700-93) та від 3 грудня 1997 року № 12 (v0012700-97) , виправдальний вирок постановляється за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2005 року, біля АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася сварка. Під час якої, як вбачається із показань ОСОБА_2, даних ним у ході досудового слідства та при розгляді справи в апеляційному порядку, ОСОБА_1із пневматичного пістолета зробив постріл у потерпілого і попав йому дріб'ю в живіт, а після цього рукояткою пістолета завдав ОСОБА_2 удари по голові, а коли останній впав завдав ще йому удари ногами в різні частини тіла, в тому числі і по ногам.

Свідок ОСОБА_4 - дружина потерпілого під час досудового слідства підтвердила те, що 10 липня 2005 року її чоловік повернувся додому з тілесними ушкодженнями і розповів їй, що його побив ОСОБА_1

ОСОБА_1, як видно з його показань під час судового слідства, підтвердив те, що між ним та ОСОБА_2 10 липня 2005 року біля їх будинків на АДРЕСА_1 відбулася сварка, під час якої він із пневматичного пістолета зробив постріл у ОСОБА_2 та один раз завдав йому удар кулаком в обличчя.

Згідно з висновком експерта ОСОБА_2 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішньої щиколотки правої гомілки, забитої рани лівої скроневої області та саден лобної частини.

За таких обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_1 з підстав відсутності в його діях складу злочину, не відповідає матеріалами справи.

Також суд у вироку вказує на те, що закритий перелом зовнішньої щиколотки правої гомілки потерпілий ОСОБА_2 міг отримати, відповідно до його показань у суді, при обставинах, коли він намагався завдати удар стільцем ОСОБА_1, але сам впав на нього.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, отримання ОСОБА_2 при таких обставинах закритого перелому щиколотки правої гомілки судом належним чином не досліджено.

Крім того, під час розгляду апеляції прокурора, в апеляційній інстанції потерпілий ОСОБА_2 підтвердив показання, дані ним у ході досудового слідства, що тілесні ушкодження йому заподіяв ОСОБА_1, завдаючи йому удари пістолетом по голові, ногами у різні частини тіла та стільцем по нозі. Зазначені показання він змінив у суді на прохання ОСОБА_1 його дружини і сина.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_1, необгрунтовано вказав у вироку, що підставою для виправдання є відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) , а також передчасно прийшов до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно перевірити показання потерпілого ОСОБА_2, дані ним під час досудового і судового слідства, і в апеляційній інстанції і обвинуваченого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо події, яка відбулася 10 липня 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про обставини отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, у тому числі закритого перелому правої гомілки.

Допитати медичних працівників, до яких потерпілий звертався за медичною допомогою після побиття вранці 11 липня 2005 року, про обставини отримання тілесних ушкоджень.

При необхідності призначити додаткову судово-медичну експертизу для з'ясування механізму отримання потерпілим ОСОБА_2 закритого перелому щиколотки правої гомілки.

З врахуванням добутих доказів вирішити питання про винність або невинність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) .

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Ясинуватського міськрайсуду Донецької області від 25 січня 2006 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.