Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В.,суддів Єлфімова О.В., Щепоткіної В.В., секретаря судового засідання Бражника М.В.,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2016 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170040000513 та № 12015170040000438.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2015 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Полтави, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 01.08.2012 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України до 4 місяців арешту;

- 06.09.2012 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 14.09.2012 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України на 4 місяців арешту;

- 29.05.2013 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1,4 ст. 70 КК України на 2 роки 2 місяців позбавлення волі;

- 16.12.2013 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком від 29.05.2013 року, остаточно засуджений на 2 роки 2 місяці позбавлення волі. Звільнений 31.07.2014 року у зв'язку з відбуттям покарання;

- 21.04.2015 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 місяців арешту,

засуджено за :

- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання, з урахуванням вимог, передбачених ст. 72 КК України, приєднано повністю покарання, призначене за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2015 року, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат та речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Поліщука В.В.,

засудженого ОСОБА_6,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 263 КК України. Окрім того, посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було допитано свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, хоча клопотання про виклик останніх було задоволено апеляційним судом, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив усіх доводів апеляційних скарг захисника та засудженого та залишив вирок без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 10 лютого 2015 року, близько 11 години, перебуваючи у приміщенні магазину "Продукти-894" ТОВ "АТБ-Маркет", який розташований по вул. Фрунзе, 86 у м. Полтаві, намагався таємно викрасти пляшку коньяку об'ємом 0,5 л "Mane XO", вартістю 215 грн. 99 коп. та 2 банки ікри червоної лососевої "Русский посол" вартістю 86 грн. 99 коп. кожна, але не довів свій злочин до кінця з причин, що не залежать від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину.

Крім того, ОСОБА_6 у невстановленому в ході судового розгляду місці та за невстановлених обставин придбав бойові набої в кількості 3 штуки та револьвер чорного кольору, які незаконно носив по місту Полтава.

18 лютого 2015 року, об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_6, перебуваючи у кафе "Каштан", яке розташовано по вул. Фрунзе, 24/42 у м. Полтава, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку із персоналом вказаного закладу, під час якої почав демонструвати присутнім та прибувшим на виклик працівникам Державної служби охорони наявну у нього зброю, а саме револьвер чорного кольору, який згідно висновку експерта № 155 від 24.02.2015 року являється переробленою (нестандартною) вогнепальною зброєю з газового револьвера "Ринг РКС-3", калібру 9 мм, з набоями у кількості 3 штуки, які являються нестандартними револьверними бойовими припасами калібру 9 мм, та є придатними для стрільби.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який погодився з доводами касаційної скарги захисника частково, засудженого ОСОБА_6, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Доводи касаційної скарги захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком засуджений та його захисник подали апеляційні скарги, в яких ставилось питання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України в зв'язку з недоведеністю його винуватості.

На обґрунтування своїх вимог, крім іншого, заявники посилались на те, що вирок суду обґрунтований на недостовірних, неналежних та недопустимих доказах в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України. Зазначали, про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник, зокрема, посилався на наявність розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, на відсутність протоколу затримання ОСОБА_6

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи апеляційних скаргах не надав і свого рішення про залишення останніх без задоволення належним чином не мотивував, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами він визнав наведені в апеляціях захисника та обвинуваченого доводи неспроможними.

Суд апеляційної інстанції фактично навів перелік доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

При цьому взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, суд дав їм формальну оцінку щодо їх достатності та достовірності, не проаналізувавши їх з точки зору належності та допустимості.

Захисник та засуджений акцентували увагу суду у своїх апеляційних скаргах на порушеннях судом першої інстанції наведених вимог процесуального закону при оцінці доказів покладених в основу обвинувального вироку в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України, однак такі доводи не знайшли свого відображення в ухвалі суду, а також не наведено підстав чи норм закону, з яких ці доводи визнані безпідставними.

Окрім того, судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 2 березня 2016 року було задоволено клопотання захисника в частині виклику у судове засідання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( т.2 а.с. 242-244), У судове засідання, яке відбулося 27 квітня 2016 ( т. 3, а.с 11-12), свідки повторно не з'явилися. Колегія суддів, незважаючи на думку захисника і обвинуваченого про повторний виклик вказаних свідків, відмовила у виклику останніх, належним чином не вмотивувавши своє рішення.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, що тягнуть скасування ухвали апеляційного суду.

Таким чином касаційна скарга захисника засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг, за наявності підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.