Про умисні вбивства, розбої та таємні викрадення чужого майна, скоювані стійкою організованою групою з корисливих мотивів - 29.11.2016 Прийняття

головуючого Фурика Ю.П., суддів: Британчука В.В., Григорєвої І.В., за участю прокурора Міщенко Т.М., засуджених: в режимі відеоконференції захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2016 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року.

Цим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 6, 13 ч. 2 ст.115 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 28, пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - довічно з конфіскацією всього належного майна; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна;

за ч. 5 ст. 185 КК - на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 пунктами. 1, 6, 13 ч. 2 ст.115 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 28, пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - довічно з конфіскацією всього належного майна; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 6, 13 ч. 2 ст.115 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 28 і пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - довічно з конфіскацією всього належного майна; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна;

за ч. 5 ст. 185 КК - на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

за ч. 5 ст. 185 КК - на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

ІНФОРМАЦІЯ_5,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

за ст. ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 6 ч. 2 ст.115 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 13 років із конфіскацією всього належного майна; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією належного йому майна.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_17 та ОСОБА_9, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути: на користь потерпілої ОСОБА_18 солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - 8400 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_19 з ОСОБА_7, ОСОБА_5 - по 25 000 грн та з ОСОБА_8, ОСОБА_9 - по 12 500 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди з кожного; на користь ОСОБА_20 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 - 60 931 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_8, ОСОБА_6 - по 10 000 грн, а з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9 - по 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного; на користь ОСОБА_21 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - 78 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_22 солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_17 - 44 546 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також із ОСОБА_8 та ОСОБА_17 - по 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного; на користь ОСОБА_23 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 - 3033 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_8, ОСОБА_6 ОСОБА_9 - по 10 000 грн з кожного, а з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - по 25 000 грн з кожного у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_24 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5 ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 - 1633 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_7, ОСОБА_5 по 10000 грн з кожного, а із ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 по 5000 грн з кожного у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_25 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_25 - 250 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_7, ОСОБА_5 - по 15 000 грн з кожного, а із ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 - по 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного; на користь ОСОБА_26 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5 ОСОБА_8, ОСОБА_6 - 13 751 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у справі.

За обставин, детально викладених у вироку ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17 у різній формі співучасті вчинили особливо тяжкі злочини.

Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_17, вступивши у попередню змову між собою та з невстановленими слідством особами, з метою вчинення розбійного нападу 07 березня 2003 року о 15.00 год. на автомобілі прибули у с. Рожневі Поля Снятинського району Івано-Франківської області. ОСОБА_8 показав спільникам будинок ОСОБА_22, а сам залишився в автомобілі. ОСОБА_17 та невстановлені особи проникли у будинок, де напали на ОСОБА_22, вимагаючи видати їм гроші, вчинили побиття потерпілого, при цьому погрожували ножем, а також порізали йому пальці та вухо.

Внаслідок нападу на подружжя ОСОБА_22 ОСОБА_17 зі спільниками заволоділи майном та грошима потерпілих на загальну суму 44 546,00 грн, що становить особливо великий розмір.

У жовтні 2008 року ОСОБА_5 вступив у змову з ОСОБА_7 на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_27 та її вбивства з користі

Попередньо вивчивши навколишню обстановку, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 14 жовтня 2008 року прибули до с. Тулуків Снятинського району Івано-Франківської області, проникли до сараю неподалік будинку ОСОБА_27 і там перебували до наступного ранку.

15 жовтня 2008 року приблизно о 08.00 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 напали на ОСОБА_27, яка увійшла до сараю, та почали вимагати у неї гроші. При цьому нападники зв'язали потерпілій руки й ноги та завдали тілесних ушкоджень. З метою вбивства ОСОБА_5 заліпив ОСОБА_27липкою стрічкою рот та ніс, закривши дихальні шляхи, а ОСОБА_7 повалив потерпілу на сіно. Переконавшись, що жінка померла, обоє засуджених, заволоділи майном ОСОБА_27 вартістю 600 грн, підпалили сіно, на якому лежав труп, і залишили місце злочину. Смерть ОСОБА_27 настала від механічної асфіксії через закриття дихальних шляхів стороннім предметом.

У вересні 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 для спільної злочинної діяльності організували стійке злочинне угрупування, до якого завербували ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Члени групи були об'єднані єдиним умислом, родинними зв'язками, тривалий час були знайомі між собою, разом проводили вільний час, мали єдині загальні правила поведінки, що сприяло стійкості групи.

ОСОБА_7 та ОСОБА_5 як організатори створеного ними злочинного угрупування, здійснювали загальне керівництво, розробляли плани вчинення злочинів, втягували в діяльність організованої групи нових членів і разом з ними підшукували об'єкти для вчинення злочинів, також безпосередньо брали активну участь у їх вчиненні.

Діючи згідно із заздалегідь розробленими планами, схваленими всіма членами злочинного угрупування, і попередньо розподіливши ролі кожного учасника, будучи об'єднані єдиним злочинним умислом, вчинили злочини за таких обставин:

Так, на початку вересня 2009 року ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вчинити крадіжку електрокари, яка належала підприємцю ОСОБА_21

19 вересня 2009 року вночі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули до колишнього колгоспу "Сузір'я" на вул. Леніна, 42 у с. Новосілках Макарівського району Київської області. ОСОБА_9 відповідно до відведеної йому ролі таємно викрав електрокару "Тойота" і зарядний пристрій до неї загальною вартістю 78 000 грн, виїхав нею з території господарства. Після цього викрадену електрокару було вивезено з місця злочину, чим потерпілому ОСОБА_21 було завдано шкоди у великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, члени організованої групи ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які раніше вчинили розбій, а також ОСОБА_9 19 жовтня 2009 року приблизно о 02.00 год., діючи згідно зі спільним планом прибули у с. Рожневі Поля Снятинського району Івано-Франківської області до будинку ОСОБА_28

Діючи відповідно до відведених ролей, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишились неподалік будинку, а ОСОБА_5 та ОСОБА_9 через вікно проникли у будинок, де напали на ОСОБА_19 Вимагаючи видати їм гроші, нападники завдавали потерпілій удари по тулубу, кінцівках, здушували шию, різали пальці, чим заподіяли ОСОБА_19 легких тілесних ушкоджень, і заволоділи її майном на загальну суму 37 119 грн.

28 жовтня 2009 року приблизно о 17.00 год. ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у складі організованої групи прибули до будинку подружжя ОСОБА_20 у с. Новосілки Макарівського району Київської області.

Діючи за попередньо розробленим планом, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишилися неподалік будинку, а ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 проникли у приміщення й, погрожуючи вбивством та застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілих, вимагали видати їм гроші. В ході нападу ОСОБА_29 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, а його дружині ОСОБА_20 - легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Крім того, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 заволоділи майном ОСОБА_29 та ОСОБА_20 на загальну суму 61 168 грн, заподіявши потерпілим значних збитків.

08 листопада 2009 року приблизно об 11.00 год. ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з метою нападу на ОСОБА_30 прибули в смт Довбиш Баранівського району Житомирської області. Діючи згідно із заздалегідь спільно розробленим планом, члени організованої групи у лісосмузі поблизу селища напали на ОСОБА_30 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, зв'язавши потерпілого, завдали йому численних ударів руками, ногами та дерев'яною палицею по голові, тулубу, кінцівках, а ОСОБА_8 порізав потерпілому обличчя. Внаслідок побиття ОСОБА_30 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння, що завдали особливих страждань потерпілому, від яких він помер.

Таким чином, члени організованої групи ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, діючи з відома ОСОБА_6 і ОСОБА_9, умисно вбили ОСОБА_30 з особливою жорстокістю, а 100 грн, якими незаконно заволоділи при вчиненні розбійного нападу, спільно витратили на власні потреби.

08 грудня 2009 року приблизно о 02.00 год. члени організованої групи ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 з метою вчинення розбійного нападу прибули до будинку ОСОБА_31 на АДРЕСА_1.

Діючи згідно з планом та розподілом ролей, ОСОБА_8 залишився неподалік будинку, а ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проникли у будинок ОСОБА_31, де напали на потерпілого, зв'язавши руки та ноги, й вимагали передати їм гроші. Ударивши потерпілого декілька разів у життєво-важливу область тіла - грудну клітину, ОСОБА_7, ОСОБА_32, ОСОБА_5 заподіяли ОСОБА_31 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, що призвело до смерті потерпілого. Таким чином нападники умисно вбили ОСОБА_31 і заволоділи належними потерпілому 900 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метою вчинення розбійного нападу на родину ОСОБА_25 завербували до складу організованої групи ОСОБА_10

Попередньо підготувавшись до вчинення злочину, 10 грудня 2009 року приблизно о 17.00 год. члени групи прибули до будинку ОСОБА_25 у с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

Проникнувши у будинок, відповідно до розподілу ролей ОСОБА_7 та ОСОБА_5 напали на ОСОБА_33, а ОСОБА_6 та ОСОБА_10 - на ОСОБА_25 Вимагаючи гроші нападники били потерпілих руками, ногами та металевим цвяхотягом, чим заподіяли ОСОБА_25 та ОСОБА_33 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння. Від отриманої під час нападу закритої черепно-мозкової травми ОСОБА_33 померла. Також члени організованої групи виконали всі дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_25, однак свого наміру не досягли через незалежні від їх волі причини, оскільки потерпілій було надано медичну допомогу.

Обшукавши будинок, нападники заволоділи грошима на суму 250 грн, після чого з метою приховання вчиненого підпалили будинок.

У касаційних скаргах з доповненнями:

- засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, неповноту й однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що висновки суду щодо його винуватості у вчиненні крадіжки, умисного вбивства та замаху на вбивство ґрунтуються на припущеннях та неправильній оцінці доказів. Зокрема, зазначає, що умислу на викрадення електрокари у ОСОБА_21 не мав, а був введений в оману ОСОБА_9 Участі у вбивстві ОСОБА_34 не брав, оскільки знаходився в автомобілі за 2 км від місця злочину. Тілесних ушкоджень ОСОБА_31 не заподіював, жодних активних дій, спрямованих на позбавлення життя потерпілого, не вчиняв. До потерпілих ОСОБА_33 та ОСОБА_25 жодних насильницьких дій не застосовував. Стверджує, що в усіх випадках його умисел та попередня домовленість з іншими засудженими були спрямовані виключно на заволодіння чужим майном. Заперечує участь у складі організованої групи. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів, викладених в його апеляції, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року;

- засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_14 в аналогічних за доводами скаргах порушують питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального та істотні порушення кримінально-процесуального законів. Вважають неправильною кваліфікацію діянь ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК та за ч. 3 ст. 28 і пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК. Зазначають, що, засуджуючи ОСОБА_7 за розбійний напад, суд указав у вироку кваліфікуючу ознаку "із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, унаслідок яких наступила смерть людини", що суперечить точному змісту ч. 4 ст. 187 КК. Крім того, у вироку міститься помилкове посилання на попередню судимість ОСОБА_7 На думку скаржників, апеляційний суд належним чином не спростував доводів, наведених в апеляціях сторони захисту ОСОБА_7;

- засуджений ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не доведено його умислу на позбавлення життя потерпілих та заволодіння майном у великих розмірах. Звертає увагу на те, що у вступній частині ухвали апеляційного суду не зазначено прізвища захисника ОСОБА_35, яка брала участь у судовому засіданні. Зазначає, що апеляційний суд не надав оцінки існуванню двох різних за змістом вироків суду першої інстанції;

- захисник ОСОБА_35 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8, а справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону. Наводить доводи, аналогічні доводам у скарзі свого підзахисного. Крім того, зазначає, що при призначенні справи до нового судового розгляду ОСОБА_8 не було вручено обвинувального висновку. Вважає, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення є неконкретним у частині визначення мотивів вчинення злочину;

- засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_13 в аналогічних за змістом та доводами скаргах просять скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи,неправильним застосуванням кримінального та істотними порушеннями кримінально-процесуального законів. Стверджують, що ОСОБА_10 не вчиняв жодних активних дій щодо потерпілих ОСОБА_25, не отримував коштів, викрадених під час розбійного нападу, не брав участі у готуванні до злочину. Вважають, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_25 Заперечують участь ОСОБА_10 в організованій злочинній групі. На переконання сторони захисту покарання, призначене ОСОБА_10, не відповідає вимогам ст. 65 КК. Крім того, захисник ОСОБА_13 доповнила свої вимоги клопотанням про зміну запобіжного заходу засудженому з тримання під вартою на підписку про невиїзд;

- засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_12 в аналогічних за змістом та доводами скаргах просять скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального та істотними порушеннями кримінально-процесуального законів. Вважають, що суд першої інстанції незаконно кваліфікував діяння ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК як "заволодіння майном у великому розмірі" та "із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, унаслідок яких наступила смерть людини". На думку скаржників, місцевий суд, провівши 24 квітня 2014 року судове засідання за відсутності захисника, участь якого є обов'язковою, порушив право засудженого на захист. Зазначають, що апеляційний суд залишив поза увагою порушення, допущені судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та захисників, котрі підтримали свої скарги й не заперечували проти скарг інших учасників процесу, а також пояснення ОСОБА_9, який також не заперечив проти поданих скарг, думку прокурора, який заперечив проти усіх скарг сторони захисту, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 цього ж Кодексу. Згідно зі змістом зазначених норм закону підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

Отже, фактичні обставини справи, які були предметом перевірки й оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, у результаті перевірки матеріалів справи було встановлено, що органи досудового слідства та суду в цій справі дотрималися вимог кримінально-процесуального законодавства щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, установлених судом, підтверджено дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав усебічну й об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, залишив вирок місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив. Стосовно доводів засуджених та їх захисників в апеляціях, аналогічних доводам у їхніх касаційних скаргах щодо вчинених злочинів, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Доводи сторони захисту, викладені в касаційних скаргах про відсутність у діянні засуджених ознак організованої групи, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цих злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на здійснення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Визначальною рисою організованої групи є стійкість такого об'єднання. Групу можна визнати стійкою лише за умови, якщо вона є стабільною та згуртованою. Згуртованість групи проявляється у наявності постійних міцних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, їх правил поведінки, організатора, чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведено до їх відома. Стабільність групи виявляється у системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни учасників, прикритті своєї діяльності, як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, наявності для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів.

Беручи до уваги кількість вчинених злочинних дій протягом значного періоду часу, встановлені у справі (у тому числі з показань самих засуджених) обставини щодо домовленостей між ними про вчинення злочинів, узгодженість дій при їх скоєнні, аналогічність та послідовність цих дій, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у цьому випадку вчинення злочинів у складі трьох і більше засуджених, котрі діяли як організована злочинна група, за цією ознакою кваліфіковано правильно.

Судами обох попередніх інстанцій ретельно перевірялися доводи сторони захисту, зазначені у касаційних скаргах, про відсутність у засуджених умислу на позбавлення життя ОСОБА_27, ОСОБА_36, ОСОБА_31, ОСОБА_33 й замаху на вбивство ОСОБА_25, і ці доводи обґрунтовано визнано такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, суди взяли до уваги показання самих засуджених про обставини вчинення за попередньою змовою та у складі організованої групи убивств та розбійних нападів, дані під час проведення відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису. Ці показання узгоджуються з показаннями потерпілих та свідків, протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз, а також іншими доказами у справі. Як видно з матеріалів справи, у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_9, які на досудовому слідстві визнали свою вину частково, не заперечили своєї причетності до вчинення розбійних нападів, не було підстав для самообмови, як і для обмови один одного або потерпілими. У справі відсутні також дані, що вказували би на одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом, що підтверджується матеріалами перевірки, проведеної прокуратурою Івано-Франківської області за відповідними заявами, та постановою від 20 травня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

При цьому судами враховано, що при кваліфікації злочину, вчиненого організованою групою, на перше місце виходить не індивідуальна роль кожного учасника у посяганні, характер виконуваних ним дій, а сама участь у групі особи, яка вчиняє злочин. Тому кожний учасник організованої групи несе відповідальність за всі злочини, вчинені такою групою, а відтак кожному її учаснику за будь-якої форми його участі інкримінується спільний злочинний результат, якого група досягла.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій перевірялися доводи сторони захисту щодо непричетності засудженого ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_33 та замаху на вбивство ОСОБА_25 У судових рішеннях наведено переконливі аргументи стосовно доведеності винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому злочинів у складі організованої групи. Підстав для сумніву в достовірності показань потерпілої ОСОБА_25 та допустимості інших доказів за цим епізодом обвинувачення судовими інстанціями не встановлено, не наведено таких і в касаційних скаргах ОСОБА_10 та його захисника.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що відсутність у судовому засіданні 24 квітня 2014 року захисника ОСОБА_12 не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки засуджений ОСОБА_5 подав заяву, відповідно до якої погодився на початок проведення процесуальної дії (перегляду відеокасети протягом 1 год.) без адвоката. У подальшому клопотань про повторне дослідження цього речового доказу захисник або засуджений суду не заявляли.

Також позбавлені підстав доводи засудженого ОСОБА_6 про обмеження права на захист через неявку в судові засідання його дружини ОСОБА_37, допущеної в якості захисника. Як убачається з протоколу судового засідання від 27 березня 2013 року (т. 24, а.с. 117), засуджений вважав за можливе продовжити розгляд справи без ОСОБА_37, оскільки вона перебувала за кордоном. Окрім того, протягом усього судового провадження інтереси засудженого захищав адвокат, що не суперечить вимогам ст. 45 КПК 1960 року.

В ході згаданого судового засідання 27 березня 2013 року усі засуджені, в тому числі й ОСОБА_8, підтвердили факт отримання копій обвинувального висновку більше трьох днів тому (т. 24, а.с. 116). Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_35, у цій частині є неприйнятними.

Не заслуговують на увагу доводи засудженого ОСОБА_5 про нероз'яснення йому права на суд присяжних, оскільки справа розглядалася за нормами КПК 1960 (1001-05) року, якими (зокрема ст. 17 цього Кодексу), такого складу суду не передбачено.

Формулюючи кваліфікацію діянь засуджених за епізодами розбійних нападів на ОСОБА_27, ОСОБА_31, ОСОБА_33 та ОСОБА_36, суд дійсно вказав у вироку, що засуджені, окрім іншого, вчинили розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, унаслідок яких наступила смерть, що суперечить точному змісту ч. 4 ст. 187 КК. Проте допущена неточність не вплинула на законність та обґрунтованість судового рішення, адже встановлені судом кваліфікуючі ознаки розбою "вчинення організованою групою" та "поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень" відповідають диспозиції вказаної норми кримінального закону.

Зазначивши у вироку кваліфікуючу ознаку - "розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах", суд не допустив неправильного застосування кримінального закону з огляду на те, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК, вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном. Таким чином, посилання у касаційних скаргах на цю обставину як на підставу для скасування судових рішень є необґрунтованими.

Також не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке вплинуло на законність та обґрунтованість вироку, вказівка суду першої інстанції при мотивуванні покарання на судимість ОСОБА_7, адже у вступній частині судового рішення зазначено, що згадана особа раніше не була судима.

Жодним чином не підтверджено посилання у касаційних скаргах про наявність у справі двох різних за змістом текстів вироку місцевого суду, що перешкодило стороні захисту оскаржити судове рішення. Розглядаючи справу в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції перевіряв вирок, який міститься у матеріалах справи, в межах апеляційних скарг.

Що ж стосується доводів сторони захисту про те, що призначене засудженим покарання є несправедливим унаслідок суворості, то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд дотримався вимог статей 50, Кримінальний кодекс України (2341-14) ; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001 '64 Кримінальний кодекс України (2341-14) , 65 КК, а також урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх наслідки, дані про осіб винних, навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, суд зважив на те, що засуджені з корисливих мотивів вчинили по декілька злочинів особливої тяжкості.

Також суд урахував думку потерпілих, які наполягали на призначенні засудженим найсуворішої міри покарання.

Таким чином, урахувавши ступінь тяжкості вчинених діянь, наслідки кількох з яких є незворотніми - смерть чотирьох людей похилого віку, дані про осіб винуватих, які схильні до правопорушень, мають низький морально-етичний рівень, що свідчить про їх виняткову суспільну небезпечність, наявність обтяжуючої покарання обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.