Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Міщенка С.М., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240010007050, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Кісік Дахана Шекінського району,

Азербайджан, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 квітня 2016 року,

за участю прокурора Парусова А.М.,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно призначив засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, при цьому не врахував даних про особу засудженого, належним чином свого рішення не мотивував, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а судове рішення - вимогам статей 370, 419 КПК України.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 квітня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 листопада 2015 року близько 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на зупинці громадського транспорту "Либідь Плаза" у м. Хмельницькому, скориставшись тим, що у потерпілого ОСОБА_2 випав з кишені штанів гаманець, повторно, таємно викрав його, заволодівши грошовими коштами в сумі 1 007 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положенням п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що потягло за собою призначення ОСОБА_1 невиправдано м'якого покарання, та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінального процесуального закону, то вони, на думку колегії суддів, є слушними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, як убачається з мотивувальної частини ухвали, послався на те, що засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також врахував позицію потерпілого, який не наполягав на позбавленні волі.

Однак при цьому суд апеляційної інстанції в достатній мірі не врахував того, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, належних висновків з цього для себе не зробив, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння та перебуває на обліку у нарколога.

Залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції належним чином доводів прокурора, викладених у апеляційній скарзі, не перевірив та не спростував.

З огляду на зазначене, колегія суддів уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_1 й за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.