Про відмову задовольнити клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів - 15.11.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_2 з доповненнями про направлення кримінального провадження № 12014130030002690 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у порядку ст. 34 КПК України надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 з Білокуракинського районного суду Луганської області до Корольовського або Богунського районного суду м. Житомира.

У клопотанні зазначено, що згідно обвинувального акта кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_3 у м. Щастя Новоайдарського району Луганської області. Також досудове розслідування здійснювалось Новоайдарівським РВ ГУМВС України в Луганській області. Проте ОСОБА_3 є військовослужбовцем 30 бригади, зареєстрований та проживає у Житомирській області, частина потерпілих мешкає на території непідконтрольній владі України, більшість свідків мешкають не в Луганській області, а на території західної України та Житомирської області. У зв'язку із цим захисник посилається на вищевказане як на виняткові обставини для направлення цього кримінального провадження до районного суду м. Житомира з метою забезпечення його оперативності та ефективності.

Також захисник вказує на те, що будь-яким судом Луганської області повноцінний, безсторонній, неупереджений та об'єктивний розгляд цієї справи неможливий через вчинення тиску на суд з боку військової прокуратури, яка підтримує державне обвинувачення. З указаних підстав колегія суддів задовольнила самовідвід. Проте ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Луганської області від 24 жовтня 2016 року було відмовлено у задоволенні подання районного суду щодо звернення до ВССУ з питання зміни підсудності цього провадження.

Поміж іншого у клопотанні зазначено на проведення на території Луганської області антитерористичної операції, у зв'язку з чим існує висока ймовірність загрози життю та здоров'ю учасників судового провадження, що повинні брати участь в судових засіданнях до Білокуракинського районного суду Луганської області, який згідно з Постановою КМУ зобов'язаний буде компенсувати витрати цих учасників на проїзд та проживання, що вкрай не вигідно Україні як державі.

Крім того, захисник ОСОБА_2 надіслала до ВССУ доповнення до свого клопотання, в якому вказує на інформацію, викладену у Доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, що за результатами аналізу безпекової ситуації в окремих районах Донецької і Луганської областей відступ Уряду від окремих зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права зберігатиметься, поки не буде повідомлено про його припинення. При цьому у клопотанні зроблено посилання на те, що відступ від прав стосується усіх населених пунктів Донецької та Луганської областей, у тому числі й тих, які перебувають під повним або частковим контролем уряду України. У зв'язку з чим, на думку захисника, судами Донецької та Луганської областей забезпечити справедливий судовий розгляд справ неможливо.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 на підтримку клопотання, заперечення прокурора Бобровницького А. Е., перевіривши доводи, наведені у клопотанні, вивчивши інші матеріали, надані на розгляд суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з такихпідстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Цей принцип має важливе значення для належного відправлення правосуддя й прямо випливає з основних засад судочинства, передбачених ст. 125 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України (4651-17) .

З обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014130030002690 вбачається, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинене ним на території бази відпочинку одного із заводів м. Луганська на березі річки Сіверський Донець поблизу с. Весела гора Слов`яносербського району Луганської області, тобто у межах територіальної юрисдикції Слов`яносербського районного суду Луганської області.

Відповідно до Розпорядження голови ВССУ від 12 вересня 2014 року № 29/0/38-14 територіальна підсудність справ Слов`яносербського районного суду Луганської області змінена й визначена за Марківським районним судом Луганської області, куди й було направлено військовою прокуратурою обвинувальний акт.

Проте ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2016 року вказане кримінальне провадження передано до Білокуракинського районного суду Луганської області з підстав неможливості утворити Марківським районним судом склад суду.

Частиною 1 ст. 34 КПК України передбачено перелік підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Крім того, до почату судового розгляду кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тільки у виняткових випадках, якщо іншим чином забезпечити виконання завдань цього провадження неможливо.

Проте захисником у клопотанні не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності направлення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 до районного суду м. Житомира, які могли б слугувати підставою для визнання їх винятковими та з яких вбачалася б неможливість забезпечення виконання завдань цього провадження Білокуракинським районним судом Луганської області.

Посилання захисника на неможливість указаним судом та будь-яким судом Луганської області повноцінного, безстороннього, неупередженого й об'єктивного розгляду цієї справи через вчинення тиску на суд з боку військової прокуратури, яка підтримує державне обвинувачення, є необґрунтованим.

Крім того, наведені у клопотанні інші доводи щодо необхідності зміни підсудності зазначеного кримінального провадження у розумінні ст. 34 КПК України не можуть бути підставою для його задоволення, оскільки вони носять виключно організаційний характер забезпечення судового провадження та не перешкоджають розгляду справи по суті.

Твердження захисника на неможливість забезпечення справедливого судового розгляду справ судами Донецької та Луганської областей з посиланням на повідомлення Уряду України про відступ від низки прав, передбачених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з "військовою агресією Російської Федерації" "на території деяких районів Донецької і Луганської областей", не дає підстав вважати, що на території безпосередньо Білокуракинського району Луганської області неможливо здійснювати правосуддя.

В той же час з копій матеріалів кримінального провадження, наданих Білокуракинським районним судом Луганської області, вбачається, що досудове розслідування здійснювалося СУ ГУНП в Луганській області, процесуальне керівництво забезпечується військовою прокуратурою Луганського гарнізону, обвинувачений тримається під вартою у Старобільському слідчому ізоляторі, потерпілі, частина свідків та захисник проживають також у межах цієї ж області.

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів відсутні. Відтак клопотання захисника ОСОБА_2 з доповненнями слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 32, 34 КПК України, колегія суддів

Клопотання захисника ОСОБА_2 з доповненнями про направлення кримінального провадження № 12014130030002690 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, з Білокуракинського районного суду Луганської області до Корольовського або Богунського районного суду м. Житомира залишити без задоволення.