507/1641/13-к Про застосування насильницьких дій до засудженого у виді нанесення йому ударів спецзасобом (гумовим кийком) по ногам, спині та голові, та спричинення потерпілому фізичного болю та легких тілесних ушкоджень, тобто скоєння працівником правоохоронного органу катування засудженого, достовірно знаючи про незаконність застосування зазначеного спецзасобу - 15.11.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42013170460000009 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Гандрабури Ананьївського району Одеськоїобласті,

жителя АДРЕСА_1 громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 26 березня 2015 року ОСОБА_1 засуджено:

за ч. 1 ст. 127 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ч. 2 ст. 365 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права займати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах строком на 3роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права займати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - майор внутрішньої служби Державної пенітенціарної служби України.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 127 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватим у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення та виправдано його.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і закриття провадження. Посилається на порушення кримінального процесуального закону та неправильнезастосування закону про кримінальну відповідальність. Вважає, що у кримінальному провадженні відсутні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, за які його засуджено. Зазначає, що суд неповно та однобічно розглянув справу, не дав належної оцінки зібраними доказам, що потягло необгрунтоване засудження. Вказує на поверхневий розгляд кримінального провадження апеляційним судом, який не надав обґрунтованих відповідей на доводи апеляційних скарг та не мотивував свого рішення належним чином.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він, будучи службовою особою, обіймаючипосаду начальника Ширяївського виправного центру Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 111), розташованого в с. Орджонікідзе Ширяївського району Одеської області, будучи працівником правоохоронного органу та маючи первинне спеціальне звання начальницького складу - майор внутрішньої служби, діючи всупереч вимогам Наказу № 275 Державного департаменту України з питань виконання покарань "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 25 грудня 2003 року (z1277-03) , яким установлена заборона нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, 03 жовтня 2012 року, діючи умисно, з метою покарання та залякування засуджених, під час ранкової гімнастичної зарядки на території Ширяївського виправного центру умисно примушував засудженого ОСОБА_3, всупереч його волі, виконувати гімнастичні вправи.

Після того, як ОСОБА_3, посилаючись на погіршення стану здоров'я, відмовився виконувати гімнастичні вправи, ОСОБА_1, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, без наявних правових підстав, з метою покарання ОСОБА_3 та примушування його виконувати фізичні вправи, а також з метою залякати його та інших засуджених, підриваючи авторитет держави та державних правоохоронних органів, здійснив насильницькі дії щодо засудженого ОСОБА_3 у виді нанесення йому ударів спецзасобом ПР-73 (гумовий кийок) по ногам, спині та голові, спричинивши потерпілому фізичний біль та легкі тілесні ушкодження у виді рубця волосистої частини тім'яної області голови розміром 2,0x3,0 см, тобто, нехтуючи завданнями пенітенціарної системи та вимогам законодавства щодо забезпечення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, скоїв катування засудженого ОСОБА_3

ОСОБА_1, будучи начальником виправного центру, застосовуючи до засудженого ОСОБА_3 спецзасіб (гумовий кийок ПР-73), достовірно знаючи про незаконність застосування ним вказаного спецзасобу, а також про пряму законодавчу заборону нанесення вказаним спецзасобом ударів по голові, перевищив надані йому службові повноваження, завдавши тим самим істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи начальником Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 111), перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно, повторно, з метою покарання засуджених за вчинені дисциплінарні проступки та з метою залякування інших засуджених, продовжуючи реалізовувати свій намір на катування засуджених, в період часу з лютого по квітень 2013 року надавав усний наказ співробітникам виправного центру про опалення приміщення дисциплінарного ізолятору (ДІЗО) з 17.00 до 03.00 години щодобово, достовірно знаючи про те, що температура в приміщеннях ДІЗО в такому режимі опалення буде становити близько 10-12 градусів за шкалою Цельсія. У зазначений період часу, за вчинення дисциплінарних проступків на підставі наказів начальника установи ОСОБА_1 у ДІЗО виправного центру були поміщені засудженіОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які знаходилися в приміщенні ДІЗО в нелюдських умовах, відчуваючи при цьому мучення, нестерпні фізичні страждання та приниження людської гідності. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1були кваліфіковані за ч. 2 ст. 127 КК України. Судом його визнано невинуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення у зв'язку з недоведеністю його вчинення і ОСОБА_1 виправдано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 127 КК України не оскаржується у касаційній скарзі захисника ОСОБА_2

Доводи захисника щодо неповноти та однобічності судового розгляду відповідно до вимог статей 410- 411 КПК України не перевіряються судом касаційної інстанції, оскільки є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право на скасування вироку із зазначених підстав.

Посилання укасаційній скарзі на необгрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 127 та ч. 2 ст. 365 КК України аналогічні тим, які були наведені в апеляційній скарзі засудженого, вони були предметом перевіркисуду апеляційної інстанції, який визнав їх необгрунтованими ітакими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував ці доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 419 КПК України зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав такі доводи необгрунтованими.

Погоджуючись із висновками місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що вина засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини, за яких начальник виправного центру ОСОБА_1 у присутності інших засуджених та чергової зміни наніс йому удари спецзасобом - гумовим кийком по різних частинах тіла, в тому числі по голові, у зв'язку з його відмовою робити зарядку через хворобливий стан. Такі показання суд обгрунтовано визнав достовірними та поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони підтверджуються іншими дослідженими судом доказами: показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; висновком судово-медичної експертизи про характер і ступінь тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, їх локалізацію та механізм утворення, сукупністю інших доказів.

Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення дляприйняття правильного рішення. Докази, на яких побудовано висновки суду про винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому обгрунтовано покладені в основу вироку.

Таким чином, суд дав повну і всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 катуванні, тобто умисномузаподіянні сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждання шляхом мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі з метою покарання його за дії, скоєні ним, та з метою залякування, а також у перевищенні засудженим службових повноважень, тобто умисному вчиненніпрацівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень із застосуванням спеціальних засобів, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян та державним інтересам.