Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Животова Г.О., Пузиревського Є.Б.,

при секретарі Асановій Є.С.,

за участю прокурора Дехтярук О.К.,

захисника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080200000496, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області 22 березня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

Вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року ОСОБА_2 засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на 30 годин.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 22 березня 2016 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд, призначаючи неповнолітньому засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті, не мотивував свого рішення належним чином. З урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, вважає за необхідне суду касаційної інстанції постановити рішення, яким вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 100 КК України до покарання, раніше призначеного судом.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 29 листопада 2015 року приблизно о 19.00 год, у будинку за адресою: АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу таємно викрав з гаманця, який знаходився у шафі кухні, золотий хрестик, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 235 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185 КК України не оспорюються прокурором.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність є слушними.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час.

Судом обрано засудженому ОСОБА_2, який вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці, покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт на 30 годин. При цьому суд не звернув уваги, що санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді громадських робіт від 80 до 240 годин.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, суд не мотивував свого рішення, зокрема, не послався на ст. 69 КК України, якою визначено підстави, що можуть обумовити призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував завдану шкоду і потерпіла не має до нього будь-яких претензій. З урахуванням наведених обставин, які суд обґрунтовано визнав такими, що пом'якшують покарання, а також молодого віку засудженого, вчинення ним вперше кримінального правопорушення невеликої тяжкості, відсутності обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів, приходить до висновку про наявність підстав для застосування щодо засудженого ч. 1 ст. 69 КК України, якою передбачено, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначати покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу за цей злочин.

На підставі викладеного, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає необхідним призначити засудженому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

Таким чином, згідно з вимогами ч. 2 ст. 438 КПК України судові рішення у частині призначення ОСОБА_2 покарання підлягають зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, задовольнити.

Вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області 22 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити та вважати його засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69, ст. 100 КК України до покарання у виді громадських робіт на 30 годин.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.