Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Животова Г.О., Пузиревського Є.Б.,

при секретарі Асановій Є.С.,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015220280000441, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

жителя АДРЕСА_1

громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 25 листопада2015 року ОСОБА_3засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. п.2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 41 325 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі настрок 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання. Вважає, що апеляційний суд повною мірою не врахував обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, тому дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без відбування покарання та безпідставно скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання. Просить звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши щодо нього ст. 75 КК України.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 - представник потерпілої ОСОБА_1 просить залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 без змін.

За вироком суду ОСОБА_3засуджено за те, що він 23 березня 2015 року приблизно о 09.10 год., керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2101", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 60 км/годнавпроти будинку № 109 на вул. Петровського у м. Дергачі Дергачівського району Харківської області з боку м. Харкова у напрямку смт Золочів, порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та в межах нерегульованого пішохідного переходу скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину вказаним переходом з права на ліво відносно руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер.

Заслухавши доповідь суді, пояснення потерпілої, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що для задоволення касаційної скарги немає підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги та заперечення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2 про необгрунтованість висновку апеляційного суду щодо неможливості виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, через що йому обране покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, є безпідставними.

Як убачається з вироку суду апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами прокурора і потерпілої, апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, повною мірою не врахував обставини, що впливають на покарання засудженого, зокрема, тяжкість злочину, його наслідки, що є незворотними (смерть потерпілого), невжиття засудженим заходів до відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди на користь потерпілої, яка зазнала непоправної втрати. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства є правильним, а рішення про скасування вироку місцевого суду в частині застосування ст. 75 КК України є обґрунтованим і мотивоване належним чином.

Обране ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам вимог ст. ст. 50, 65 КК України, воно є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості немає.

Підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги захисника колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а касаційну скаргу захисникаОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.