Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Синявського О.Г.

суддів

Філатова В.М., Глоса Л.Ф.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 17 " липня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Черкаської області, касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та законної представниці потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_5.

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року

ОСОБА_5,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

громадянин України, не працюючий,

не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 відшкодування на користь:

- ОСОБА_1 13 885 грн. матеріальної та 4 000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_2 5 198 грн. 67 коп. матеріальної та 3 000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_3 4 016 грн. 15 коп. матеріальної та 1 000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 700 грн. витрат за надання правової допомоги солідарно;

- ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 1 000 моральної шкоди;

- ОСОБА_7 15 690 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2006 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено в частині стягнення на користь потерпілих моральної шкоди і постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь потерпілих:

- ОСОБА_1 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_2 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_3 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_4 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 22 липня 2005 року близько 20 год. 30 хв. на відрізку автодороги Золотоноша-Сміла в межах с.Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, керуючи власним автомобілем ГАЗ-3110 і рухаючись у напрямку м.Черкаси, порушив вимоги п.п.1.1, 11.2, 12.4 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, не впорався з керуванням автомобілем, внаслідок чого допустив зіткнення на зустрічній смузі руху з автомобілем ВАЗ-2109 під керуванням ОСОБА_8. У результаті ДТП водій автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_8 помер на місці події, а пасажири ВАЗ-2109 ОСОБА_4 і ОСОБА_1 отримали середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор посилається на надмірну м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання, в тому числі без позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами, і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представниця потерпілої ОСОБА_4 у касаційній скарзі заперечують обставини, що визнані місцевим судом як такі, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, наполягають на необхідності позбавлення його права керувати транспортними засобами, у зв'язку з чим просять судові рішення щодо ОСОБА_5 змінити і призначити йому за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ПотерпілийОСОБА_1 у скарзі також аргументує відсутність підстав для обрання ОСОБА_5 мінімального покарання та просить судові рішення змінити, призначити ОСОБА_5 8 років позбавлення волі і стягнути 50 000 грн. відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційні скарги задоволенню не підлягають.

При обранні міри покарання ОСОБА_5 суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який віднесено до категорії необережних, обставини справи, що впливають на покарання, дані про особу засудженого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину і матір-інваліда 1 групи, почав відшкодовувати завдані злочином збитки. Основне покарання призначене ОСОБА_5 у межах санкції ч.2 ст.286 КПК України (1001-05) та визначене відбувати реально, а додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не передбачене у санкції ч.2 ст.286 КК України (2341-14) як обов'язкове.

Суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., що поряд із 13 885 грн. матеріальної шкоди стягнута з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_1, який у результаті ДТП отримав середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, колегія суддів вважає достатньою, виходячи з характеру злочину, майнового стану засудженого та судової практики, яка склалася.

На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для внесення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 у касаційний розгляд з метою скасування судових рішень щодо нього з мотивів, наведених у касаційному поданні прокурора та касаційних скаргах потерпілих.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) ,

у х в а л и л а :

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Черкаської області, касаційних скарг потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та законної представниці потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_2