Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М., суддів: Британчука В.В., Леона О.І., за участю секретаря судового засідання Остафійчук К.В., представника скаржника ОСОБА_5, прокурора Кравченко Є.С., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу власника майна - ТОВ "Птахофабрика "Просяне" ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року,

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Свою позицію обґрунтовує тим, що строк апеляційного оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки на виконання вимог ухвали цього ж суду від 07 квітня 2016 року він був змушений в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України звернутися до Київського районного суду м. Харкова про скасування арешту майна. Стверджує, що розгляд клопотання про арешт майна в суді першої інстанції було проведено за його відсутності, а матеріали провадження не містять даних про отримання ним копії цієї ухвали.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2016 року задоволено клопотання слідчого та в межах кримінального провадження № 32015220000000236, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, накладено арешт на майно, серед якого майно, тимчасово вилучене під час обшуку у комплексі нежитлових будівель ПрАТ "Комплекс Безлюдівський М'ясокомбінат" по вул. Безлюдівській, 5 в с. Комунар Харківської області.

Не погодившись з рішенням слідчого судді ОСОБА_7 оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку. Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 07 квітня 2016 року повернув заявнику його апеляційну скаргу як подану без використання процедури вирішення постановлених питань в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 07 квітня 2016 року, ОСОБА_7 в порядку ч. 1 ст. 174 зазначеного Кодексу звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про скасування арешту майна, яке ухвалою слідчого судді від 18 травня 2016 року задоволено частково (в частині скасування арешту майна відмовлено).

24 травня 2016 року ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді.

Колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на подачу апеляційної скарги, а тому ухвалою від 02 червня 2016 року ОСОБА_7 відмовлено у поновленні цього строку, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 на підтримання доводів касаційної скарги, думку прокурора, який вважав касаційні вимоги необгрунтованими, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до положень ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, при цьому, якщо цю ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, повертається на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення цього строку.

Верховний Суд України, рішення якого в силу ст. 458 КПК України є обов'язковими для всіх судів України, виклав свою позицію з питання застосування процесуальних строків у постанові від 01 жовтня 2015 року (справа 5-103кс15). Зокрема Верховний Суд України дійшов висновку, що для особи, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення.

Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Правило дотримання строку для подання апеляційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Як убачається з копії ухвали апеляційного суду, прийняте рішення про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 25 березня 2016 року про арешт майна суд обґрунтував тим, що представники власника майна ТОВ "Птахофабрика "Просяне" ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були присутні в судовому засіданні, тобто знали про постановлення ухвали та їм було роз'яснено право оскаржити її в апеляційному порядку. Скориставшись даним правом, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, за результатом розгляду яких Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 04 квітня 2016 року залишив судове рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Положення ст. 419 КПК України не наказує суду давати докладну відповідь. Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо докладною для відповіді на основний елемент фактичного чи правового домагання особи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_7 про те, що йому не було відомо про день, час та місце розгляду клопотання слідчого про арешт майна, через що строк на апеляційне оскарження для нього починається не з моменту оголошення судового рішення, а з дня отримання копії цього судового рішення, є безпідставними і спростовуються наявними в матеріалах провадження даними, згідно яких представники власника майна ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були присутніми в судовому засіданні, а отже і сам власник майна ОСОБА_7 був обізнаний з часом і місцем слухання справи слідчим суддею, а також із результатом судового розгляду.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що копію ухвали слідчого судді було отримано представниками власника майна 28 березня 2016 року (т. 1, а.п. 175-176).

Крім того, ОСОБА_7 особисто уповноважив ОСОБА_8 представляти інтереси підприємства, отримав копії апеляційних скарг своїх представників на ухвалу слідчого судді від 25 березня 2016 року, був присутнім під час апеляційного розгляду 31 березня 2016 року, під підпис ознайомився зі своїми правами й обов'язками під час розгляду провадження з перевірки ухвали слідчого судді та був повідомлений про відкладення апеляційного розгляду на 14.00 год. 04 квітня 2016 року (т. 1, а.п. 303-305, 308).

05 квітня 2016 року ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 25 березня 2016 року, яку Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 07 квітня 2016 року повернув особі, що її подала як таку, що подана без використання процедури вирішення постановлених питань в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України.

Тоді ОСОБА_7 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про скасування арешту майна, яке ухвалою слідчого судді від 18 травня 2016 року задоволено частково (в частині скасування арешту майна відмовлено).

Лише 24 травня 2016 року (згідно зі штемпелем вхідної кореспонденції) ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 25 березня 2016 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, за результатом розгляду якого апеляційний суд не знайшов підстав для його поновлення і ухвалою від 02 червня 2016 року повернув скаргу особі, що її подала.

Твердження ОСОБА_7 про те, що саме виконання ним вимог ухвали Апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року про повернення апеляційної скарги з підстав невикористання процедури вирішення постановлених питань в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Також у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів, які би ставили під сумнів висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Оскільки апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку оскарження ухвали слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тому для задоволення касаційної скарги немає підстав.

Керуючись ст. 436 КПК України, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.