Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Косарєва В.I., Федченка О.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 23 березня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянин України, судимий: 10.01.1986 року за ст. 141 ч.2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; 26.07.1990 року за ст. 144 ч.3 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі; 06.06.1997 року за ст. 102 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; 21.04.2000 року за ст.ст. 140 ч.3, 213 ч.3 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі,

засуджений: за ст. 185 ч.3 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі; за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна; за ст. 121 ч.2 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 96 КК України (2341-14) суд постановив застосувати до ОСОБА_1 примусове лікування від алкоголізму.

Крім того, суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 340 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

За цим вироком також засуджено ОСОБА_2, щодо якого вирок не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2006 року із зазначеного вироку виключено рішення про застосування до засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 примусового лікування від алкоголізму. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 квітня 2004 року, приблизно о 16 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з особою, справу щодо якої закрито у зв'язку зі смертю, шляхом проникнення у житло потерпілої ОСОБА_3, що проживала в АДРЕСА_1, таємно викрав її майно на загальну суму 340 грн.

10 квітня 2004 року, у вечірній час, засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшли до квартири АДРЕСА_1, де за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 У ході цього нападу засуджені завдавали потерпілому удари у різні частини тіла руками, ногами, а також дерев'яними ніжкою від табурета і держаком для лопати. У результаті цих дій засуджених потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких тієї ж ночі на місці події настала його смерть.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Крім того, засуджений указує на застосування до нього недозволених методів розслідування та порушення його прав у зв'язку із ненаданням можливості ознайомлення з справою після її розгляду апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України (1001-05) є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ст.ст. 185 ч.3, 187 ч.4, 121 ч.2 КК України (2341-14) такими, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.

Зокрема, обгрунтованим є рішення суду про визнання достовірними показань засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про обставини вчинення ними зазначених у вироку злочинів, які вони давали під час допиту в якості підозрюваних, у тому числі, під час проведення очних ставок та відтворення обстановки і обставин події.

Об'єктивно, достовірність цих показань засуджених підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5, показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_6, кримінальну справу щодо якого закрито у зв'язку із смертю, даними протоколів огляду місця події, даними висновків судово-медичної та судово-імунологічної експертиз та з іншими дослідженими судом доказами.

Безпідставними є посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що такі показання він змушений був дати в результаті застосування до нього недозволених методів розслідування. У результаті проведених прокуратурою за дорученням суду перевірок такі доводи засудженого не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши ці та інші наведені у вироку докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні тих неправомірних дій, про які йде мова у вироку.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Висновок апеляційного суду про необхідність виключення із вироку посилання на застосування до засуджених примусового лікування від алкоголізму колегія суддів вважає правильним. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

У результаті перевірки матеріалів справи не знайшли свого підтвердження посилання засудженого на порушення його права на ознайомлення з матеріалами справи після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, зокрема, із матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся із відповідним клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Це клопотання було задоволено судом, який виніс постанову від 06 грудня 2006 року про етапування ОСОБА_1 з місця відбування покарання до слідчого ізолятору для ознайомлення з матеріалами справи. Долучені до справи розписки засудженого від 01 лютого 2007 року підтверджують, що з матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився у повному обсязі, а також отримав копії окремих документів.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.