Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Суржка А.В. та Франтовської Т.І.,

за участю секретаря Гапона В.О.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015230150000458 за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 березня 2016 року,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 грудня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, Уродженця с. Кошари Бериславського району Херсонської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не має, за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 185 КК України виправдано за відсутності складу кримінального правопорушення.

Ухвалено залишити без розгляду цивільний позов Голопристанської районної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 780 грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що він 10 березня 2015 року о 17 годині 00 хвилин, перебуваючи на території Новософіївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, поза межами населеного пункту, на відстані близько 2 км від с. Петрівка Голопристанського району Херсонської області, переслідуючи корисливий умисел та особисту заінтересованість в заволодінні чужим майном, шляхом вільного доступу, без відповідного дозволу, використовуючи вантажний автомобіль "САЗ 3507 Газон", д.н.з. НОМЕР_1, та використовуючи фізичну працю своїх знайомих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виконавши всі дії, які вважав необхідними для крадіжки піску на території земельної ділянки, яка розташована в контурі № 66 за межами населених пунктів Новософіївської сільської ради Голопритсанського району Херсонської області, в кількості 6 тон 500 кг, який відповідно до висновку експерта № 586 від 10 квітня 2015 року відноситься до різновидів кварцово-шпатового мілкого, середньо-засміченого, не карбонатного піску, вартістю 120 грн за 1 тонну, на загальну суму 780 грн, який згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 (827-94-п) ( в редакції постанови від 28 грудня 2011 року № 1370 (1370-2011-п) ) "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" віднесено до корисних копалин місцевого значення. Однак, не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції в момент завантаження автомобіля, чим спричинив державі в особі Голопристанської районної державної адміністрації збитки на суму 780 грн.

Дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковано за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 185 КК України - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31 березня 2016 року вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судове засідання від 24 грудня 2015 року, в якому досліджувалися письмові докази, частково не відтворюється, не викладено мотиви неприйняття сукупності доказів у кримінальному провадженні та показання свідків та зміст доказів не зазначив, а лише перерахував. Недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, залишено без перевірки та вмотивування прийнятого рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, вважаючи постановлені судові рішення законними і обгрунтвоаними, обговоривши доводи касаційної скарги таперевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 185 КК України, свої висновки обґрунтовував тим, що дії останнього носили характер відкритого привласнення поверхневого шару ґрунту, який не відокремлений від природного середовища, не створений працею людини і, на переконання суду, його діяння підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-4 КУпАП, як незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель.

А також у висновках суду наведено аналіз доказів, які були надані стороною обвинувачення, та мотиви, з яких вони не прийняті до уваги. Зокрема, зазначено про те, що дії ОСОБА_1 носили характер відкритого привласнення піску, який не був вилучений з природного стану та не створений працею людини, а тому не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України.

Наведене узгоджується із законодавчим визначенням предмета крадіжки. Зокрема, законом визначено, що предметом викрадення не можуть виступати природні багатства в їх природному стані - блага, які хоч і мають об'єктивну цінність, проте не створені повністю або частково працею людини. Протиправне обернення таких об'єктів у свою власність за наявності підстав можуть розглядатися як злочини проти довкілля. Лишу у тому випадку, коли матеріальні об'єкти природи, будучи включеними у виробничо-трудовий процес, набувають якості товарної продукції - предмета кримінального правопорушення проти власності.

Саме з таких підстав суди першої та апеляційної інстанцій вважали відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1

Крім того, твердження прокурора щодо обов'язковості фіксування судового засідання є безпідставними, оскільки на технічному носії інформації збережений в повному об'ємі перебіг судового засідання за 24 грудня 2015 року та підлягає відтворенню.

Тобто, перевіркою матеріалів кримінального провадження доводи прокурора щодо істотного порушення судами вимог кримінального процесуального закону не підтвердилися та є неспроможними.

Таким чином, висновки судів щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 185 КК України, ґрунтуються на досліджених та перевірених доказах у кримінальному провадженні, про що наведено вичерпні мотиви.

Сам же апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Відтак, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.