5-2623к07 Про порушення правил дорожнього руху (наїзд на пішоходів) - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1. і за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2006 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1. народження, громадянина України,

уродженця і мешканця м. Харкова, працюючого IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого, -

- - за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

- На підставі ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

- На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання або роботи.

- Цивільний позов ОСОБА_1. залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. судові витрати в сумі 282 грн. 46 коп.

ОСОБА_2. визнано винуватим у тому, що 18 червня 2006 року, приблизно о 21 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2103 і рухаючись по вул. Поля Фільтрації з боку пр. Гагаріна в бік аква-парку "Олександра" в м. Харкові, біля буд. АДРЕСА_1 він порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху і допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_3. і ОСОБА_4, які стояли на проїзній частині вулиці на смузі руху його автомобіля, в результаті чого ОСОБА_3. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої стегнової кістки, відкритих переломів кісток лівої голені, а ОСОБА_4. - середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої стегнової кістки.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області, частково задовольнивши апеляцію потерпілого ОСОБА_3., скасувала вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.11.2006 року в частині призначеного ОСОБА_2. покарання і вирішення цивільного позову та постановила щодо ОСОБА_2. в цій частині свій вирок від 21 лютого 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_2. призначено покарання за ч. 2 ст.286 КК України (2341-14) - 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 19.841 грн.76коп., на відшкодування моральної шкоди - 20.000 грн.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_2. у вчиненні злочину, правильність юридичної кваліфікації його дій і призначеного засудженому основного покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України (2341-14) , просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2. скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд за м'якістю призначеного ОСОБА_2. покарання. Своє прохання мотивує тим, що апеляційний суд безпідставно не призначив засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що може призвести до вчинення ОСОБА_2. аналогічного злочину в майбутньому.

У касаційній скарзі представник потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_3. - ОСОБА_1. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2. скасувати за м'якістю призначеного засудженому із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України (2341-14) покарання та у зв'язку з безпідставним, на його думку, частковим задоволенням позову про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Як зазначає у касаційній скарзі ОСОБА_1., стягненню з ОСОБА_2. підлягає 21641 грн. 76 коп. матеріальної шкоди та 200.000 грн. моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і заперечував проти касаційної скарги ОСОБА_1., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у поданні і скарзі, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2. у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі, а потерпілому ОСОБА_4. середньої тяжкості тілесні ушкодження за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, у касаційному порядку не заперечуються.

Дії засудженого ОСОБА_2. правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) .

Призначаючи ОСОБА_2. покарання, апеляційний суд дотримав вимоги ст.65 КК України (2341-14) , врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, судом було враховано, що ОСОБА_2. злочин учинив вперше в молодому віці, закінчив ліцей будівництва і автотранспорту зі здобуттям професії слюсаря по ремонту автомобілів і водія автомобіля, працював за професією, за місцем проживання й роботи характеризувався позитивно, трудовий колектив просив суд суворо його не карати, передати колективу на перевиховання. Суд взяв до уваги й те, що ОСОБА_2. мав хронічне захворювання, у зв'язку з яким перебував на диспансерному обліку і не проходив військової служби, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував лікарні витрати на лікування потерпілих, а потерпілому ОСОБА_4. - повністю відшкодував заподіяну матеріальну й моральну шкоду; те, що потерпілий ОСОБА_4. ніяких претензій до ОСОБА_2. не мав і просив суд не позбавляти його волі.

Також судом врахована і неправильна поведінка потерпілого ОСОБА_3., який, як встановлено дослідженими по справі доказами, будучи у нетверезому стані, вийшов і знаходився на проїжджій частині дороги, перешкоджаючи руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2.

За наведених даних суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про можливість призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що відповідає санкції ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) , і про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України (2341-14) .

Таким чином, апеляційний суд, призначаючи покарання ОСОБА_2., дотримав вимоги кримінального закону і, усунувши помилку суду першої інстанції, призначив засудженому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати це покарання невиправдано м'яким, як про це зазначається у касаційному поданні прокурора і касаційній скарзі представника потерпілого, колегія суддів не вбачає.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3. про відшкодування йому заподіяної матеріальної шкоди в сумі 19841грн.76коп. (зі збільшенням цієї суми в засіданні суду апеляційної інстанції до 21641 грн. 76 коп.) і моральної шкоди в сумі 40000 грн. (цей розмір в касаційній скарзі збільшено до 200000 грн.) вирішений апеляційним судом відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням обсягу матеріальних витрат, заявлених у позові і визнаних засудженим, а також з урахуванням моральних страждань потерпілого.

З огляду на це і виходячи із засад розумності і справедливості, суд правильно встановив розмір шкоди, що підлягала стягненню із засудженого, на відшкодування моральної шкоди - в сумі 20000 грн. замість заявлених в позові 40000 грн., і на відшкодування матеріальної шкоди - 19841 грн.76 коп.

Прохання представника потерпілого і цивільного відповідача ОСОБА_1. у касаційній скарзі про збільшення стягнення моральної шкоди із засудженого до 200000 грн. виходить за межі заявлених в суді позовних вимог, не обгрунтовано будь-якими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Та обставина, що у позові ОСОБА_3. (а.с. 21-23 т.2) при підрахунку матеріальних витрат була допущена помилка і загальна сума цих витрат визначена в 19841грн.76коп., а не в 21641грн.76 коп., не дає підстав визнати неправильним рішення апеляційного суду про задоволення позову частково в сумі 19841грн.76коп. і стягнення цієї суми на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки, як видно зі справи, зазначені у позові матеріальні витрати не в повній сумі підтверджені наданими позивачем доказами, а засуджений в своїх показаннях визнав цей позов тільки на суму 19841грн.76коп.

За таких обставин немає підстав вважати незаконним прийняте апеляційним судом рішення про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_3. про відшкодування заподіяної йому злочином моральної і матеріальної шкоди.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку апеляційного суду, як про це ставиться питання у поданих по справі касаційному поданні прокурора і касаційній скарзі представника потерпілого і цивільного позивача.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і касаційну скаргу представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.