Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Солодкова А.А., Матієк Т.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170500001901, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженки та мешканки АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

виправданої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено упередженим суддею, оскільки виправдувальний вирок у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 ґрунтується на матеріалах досудового розслідування, які суддя отримав до початку судового розгляду та які, на думку прокурора, вплинули на прийняте рішення. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції формально розглянув його апеляційну скаргу, належним чином свого рішення не мотивував, відповідей на викладені в апеляційній скарзі доводи не надав та постановив рішення з порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України.

Від виправданої ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких вона просить відмовити у задоволенні скарги прокурора, а судові рішення залишити без зміни.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року, ОСОБА_1, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що вона, працюючи на посаді менеджера по роботі з корпоративними клієнтами відділення №14 у ВАТ КБ "Надра" Одеського РУ, у відповідності до Регламенту процесу "Корпоративне кредитування: кредит, кредитна лінія", затвердженого Рішенням Операційного комітету ВАТ КБ "Надра", повинна була перевіряти заставне майно за кредитною лінією, відкритою на підставі кредитного договору № 05/02/2008/980-К/4, укладеного 27 лютого 2008 року КБ "Надра" Одеським регіональним правлінням і ТОВ "Соверк" на загальну суму 2 500 000 грн, та договору застави № 05/10/2008-3/509Т від 07 жовтня 2008 року, у відповідності до якого предметом застави виступило зерно. Переслідуючи та реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_1 виїжджала на підприємства для перевірки заставного майна, після чого, повертаючись на робоче місце, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, з використанням оргтехніки (комп'ютера й принтера) вносила завідомо неправдиві відомості до офіційних документів - актів перевірки заставного майна, в період з 07 жовтня 2008 року по 19 серпня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, пояснення виправданої та її захисника із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Положенням ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Докази винуватості ОСОБА_1, на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі ст.ст. 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив наведені в них доводи, дав на них вичерпну відповідь, й залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.