Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Крещенка А. М., Сахна Р. І., при секретарі судового засідання за участю прокурора Гапоні В. О., Жукова О. В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 42013010000000069 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року,

За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, за попередньою змовою із інспектором міліції ОСОБА_7, вирок щодо якого по обвинуваченню за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України набрав законної сили, умисно, з корисливих мотивів шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_8, за наступних обставин.

29 грудня 2012 року у приміщенні дільничного пункту міліції на вул. Поштовій, 8 в смт Шпиків Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_6 на виконання доручення ст. слідчого СВ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_9 про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 120120103100000266, достовірно знаючи про те, що розслідування кримінальних проваджень і прийняття в них процесуальних рішень не входить до його службових обов'язків, з метою отримання неправомірної вигоди повідомив ОСОБА_8 завідомо неправдиві відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку майна з приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та, погрожуючи останньому притягненням до відповідальності, вимагав передати йому 2000 грн, на що ОСОБА_8 погодився, будучи введеним в оману та реально сприймаючи вказані погрози.

При цьому ОСОБА_7, діючи у співучасті з ОСОБА_6, надав мовчазну згоду на отримання грошових коштів від ОСОБА_8, яка виразилась у бездіяльності щодо заперечення вчинення таких дій.

Того ж дня у приміщенні дільничного пункту міліції ОСОБА_6 заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 1000 грн, із яких 300 грн передав ОСОБА_7, а останній вже 13 лютого 2013 року в тому ж службовому приміщенні за відома ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 ще 1000 грн, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а призначене ОСОБА_6 покарання є занадто м'яким.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що вирок суду про його винуватість обґрунтований посиланням на судові рішення щодо ОСОБА_7, який фактично його оговорив, при цьому суд показання свідків, які підтверджують невинуватість засудженого, не взяв до уваги і не проаналізував їх. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не мотивував своє рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора та заперечував проти задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України передбачено, що у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду має містити аналіз доказів і докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляційних скарг і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон. Ухвала, що не містить вмотивованих висновків на доводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи не дотримався цих вимог закону.

Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_6, усупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу доводів поданих апеляцій, не співставив наявні у провадженні докази, зокрема, не надав відповіді на посилання прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 55 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій у правоохоронних органах, а також на посилання засудженого щодо необхідності скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження, оскільки викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам провадження (суд безпідставно та необґрунтовано взяв до уваги суперечливі показання потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11і відкинув показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, посилався як на доказ винуватості ОСОБА_6 на показання, які він не давав) і ґрунтуються на недопустимих доказах (вирок щодо ОСОБА_7.), не навів мотивів з яких ці та інші доводи апеляцій визнані необгрунтованими, а щодо правильності висновків суду першої інстанції обмежився загальними фразами.

За таких обставин ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 не можна визнати законною й обґрунтованою, оскільки вона постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування.

Під час нового апеляційного розгляду слід виконати усі вимоги чинного законодавства, перевірити усі доводи, на які посилаються учасники процесу, і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.