Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів Франтовської Т.І., Лагнюка М.М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2016 року, якою вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін,

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя Запорізької області від 28 січня 2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Киселево Красноярського Краю РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортним засобом.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 36411 грн. 43 коп., з яких: 15000 грн. відшкодування моральної шкоди, 21411 грн. 43 коп. - матеріальні витрати.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 березня 2014 року близько 08 год., керуючи технічно справним автомобілем марки "Рено Лагуна", транзитний реєстраційний номер НОМЕР_1, по проїжджій частині Набережної магістралі зі сторони вул. Глісерної в напрямку вул. Автозаводської, наближаючись до регульованого світлофорним об'єктом перетину Набережної магістралі з виїздом з прилеглої території АЗС "ЗАЗ", в порушення вимог пунктів 8.7.3 е), 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахував дорожньої обстановки, а саме: не зупинився на червоний сигнал світлофора, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з автомобілем "Део Нубіра" державнийреєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухаючись на зелений дозволений сигнал світлофора, виїжджав з прилеглої території АЗС.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1938 від 28.05.2014 року в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довготривалий розлад здоров'я, більш 21 дня, а також легких тілесних ушкоджень; пасажир автомобіля "Део Нубіра" ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 1563 від 05.05.2014 року отримала в своїй сукупності тілесні ушкодження, що кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили довготривалий розлад здоров'я, а також легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2016 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що судове слідство проведено неповно та з обвинувальним ухилом, судові рішення ухвалено незаконно, без урахування всіх обставин провадження, а висновок суду про доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого засудженому кримінального правопорушення не ґрунтується на досліджених під час судового розгляду доказах. Крім того, вважає, що постановляючи ухвалу апеляційний суд не дотримався вимог статей 370, 419 КПК України, оскільки належним чином не обґрунтував підстав, через які апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишив без задоволення, вичерпних і мотивованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги захисника не дав.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на нижчевикладене.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга захисника ОСОБА_5, в якій він зазначав про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема про необхідність, на його думку, закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника в інтересах засудженого в порядку ст. 404 КПК України, перевіривши ретельно всі доводи апелянта та надавши на всі з них вичерпні відповіді, не знайшов підстав для закриття кримінального провадження, як про це ставив питання в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5

При цьому, викладені у скарзі доводи судом апеляційної інстанції було проаналізовано шляхом співставлення із наявними у провадженні доказами, покладеними в основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зокрема, показаннями самого засудженого ОСОБА_2, який вину не визнав та які суд безпосередньо сприймав під час судового розгляду відповідно до положень ст. 95 КПК України; поясненями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Крім того, винуватість засудженого підтверджується даними досліджених судом речовими доказами та даними протоколів процесуальних дій, а саме: протоколами огляду місця події від 20.03.2014 року і додаткового огляду від 07.04.2014 років, схемами ДТП та фото таблицями до них, висновками судово-медичних експертиз № 1928 від 28.05.2014 року і № 1563 від 05.05.2014 року, висновками судової автотехнічної експертизи від 233/14 від 14.05.2014 року, № 400/14 від 25.06.2014 року та № 146-14 від 19.11.2014 року, висновком повторної судової автотехнічної експертизи від 28.07.2014 року, зміст яких наведений у судовому рішенні, яким апеляційний суд дав належну оцінку. При цьому зазначивши, що жодних даних, які би ставили під сумнів достовірність зазначених показань потерпілих, свідків, судом не встановлено. Крім того, ці показання не містять розбіжностей щодо викладення характеру розвитку подій та послідовності дій учасників та прийшов до висновку, що наведені докази в сукупності спростовують зазначені у апеляційній скарзі доводи захисника про відсутність доказів винуватості ОСОБА_2 та за встановлених фактичних обставин справи його дії за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

У колегії суддів немає підстав не довіряти вказаним висновкам суду апеляційної інстанції.

Із змісту ухвали апеляційного суду убачається, що доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, однобічність дослідження доказів, які є аналогічними за змістом касаційної скарги захисника ОСОБА_1, були ретельно перевірені апеляційним судом, який для їх спростування з дотриманням вимог ст. 419 КПК України у своїй ухвалі навів належні аргументи про повний, всебічний і об'єктивний судовий розгляд у суді першої інстанції та перевірив усі доводи наведені в апеляційній скарзі, всебічно їх розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали є належним чином вмотивованим та обґрунтованим, з чим погоджується і колегія суддів.

Інших доводів які б ставили під сумнів незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 касаційна скарга захисника ОСОБА_1 не містить.

Крім того, на думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_2 покарання, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 67, 75, 76 КК України.

З огляду на викладене обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для витребування матеріалів кримінального провадження немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2016 року, якою вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.