Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Колесниченка В.М.,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_2,

У касаційній скарзі представника потерпілих виклав вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання засудженому ОСОБА_2 тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, неправильне вирішення цивільного позову, в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Цивільний позов потерпілих задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 по 250 000 грн моральної шкоди кожному. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат і долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено вирок від 17 березня 2016 року в частині номера кримінального провадження, вказівки про судимість. Також в частині цивільного позову зменшено розмір моральної шкоди на користь потерпілих. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 29 липня 2015 року, приблизно о 21 год. 15 хв., керуючи належним йому технічно справним автомобілем марки "Hyudai Getz", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по просп. 200-річчя Кривому Рогу м. Кривого Рогу з боку пл. 30-річчя Перемоги у напрямку вул. Тухачевського, наближаючись до нерегулюваного пішохідного переходу в районі електроопори, по якому проїзну частину справа наліво відносно руху його автомобіля перетинав пішохід ОСОБА_7, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не зменшивши швидкості руху керованого ним автомобіля до зупинки транспортного засобу для того, щоб надати дорогу пішоходові ОСОБА_7, у результаті чого допустив наїзд на останнього, який у момент первинного контакту з автомобілем був звернутий до автомобіля лівою бічною поверхнею тіла за умови вертикального або близького до нього положення. ОСОБА_2 своїми діями грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.4, 12.9 "б", 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) . В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 загинув на місці події.

Суд, перевіривши касаційну скаргу, додані до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, що є підставою відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України для відмови у відкритті касаційного провадження.

Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги представника потерпілих про невідповідність призначеного покарання внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України (2341-14) , є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.

Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, характеризується позитивно за місцем проживання та за місцем роботи. Враховано було й думку потерпілих, які наполягали призначити ОСОБА_2 покарання саме у виді позбавлення волі.

Судом було враховано й обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди потерпілим. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, з огляду на наведені обставини у сукупності, суд призначив засудженому покарання в межах санкції за ч. 2 ст. 286 КК України.

Отже, підстав вважати таке покарання невідповідним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості суд не вбачає.

Апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України

Крім того, твердження касаційної скарги представника потерпілих про необґрунтованість ухвали апеляційного суду, якою вирок суду в частині цивільного позову змінено, є безпідставним.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих з 250 000 грн до 100 000 грн кожного, мотивував своє рішення повною мірою.

Так, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо спричиненої потерпілим моральної шкоди, діями засудженого ОСОБА_2, глибину душевних страждань потерпілих, які пов'язані з душевним болем, викликаним відчуттям невідворотної втрати близької людини. Разом з тим, при зменшенні розміру моральної шкоди апеляційний суд діяв з огляду на положення ст. 454 ЦК України, що передбачають можливість зменшення такого відшкодування із врахуванням майнового стану засудженого.

Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.