5-2893к07 Про торгівлю людьми, виготовлення та розповсюдження порнографічної продукції - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, касаційними скаргами

ОСОБА_2, ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2007 року якою кримінальна справа щодо

обвинувачених за ч. 3 ст. 149; ч. 2 ст. 15,

ч. 3 ст. 149; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301;

ч. 2 ст. 15, ст. 27 ч. 3, ст. 301 КК України (2341-14)

направлена прокурору Харківської області на додаткове розслідування.

в с т а н о в и л а :

Органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що вони, разом з громадянами Російської Федерації, жителями Санкт-Петербургу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та громадянином України ОСОБА_6 в складі міжнародної організованої злочинної групи вчинили такі злочини.

Відповідно до відведеної їм ролі підшукували і відбирали дівчат під видом надання високооплачуваної роботи в якості фотомоделей для рекламування постільної білизни, фактично продавали їх з метою використання у порнобізнесі, за що отримували 8% оплати від заробітку кожної проданої дівчини.

Так у квітні 2002 р. вони передали до Російської Федерації для використання у порнографічних відеознімках ОСОБА_7, у травні 2002 року ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а з червня 2002 року по травень 2003 року ще біля 26 дівчат в тому числі і неповнолітніх.

У травні 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 намагалися повторно продати ОСОБА_8, ОСОБА_9, та неповнолітніх ОСОБА_10 і ОСОБА_11, але свій умисне не довели до кінця, оскільки при відправці дівчат були затримані на залізничному вокзалі м. Харкова.

Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися у посібництві у виготовлені, розповсюдженні та збуті зображень порнографічного змісту із спонуканням дівчат до участі у їх створенні, та у замаху на цей злочин.

Направляючи справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду, суд вказав, що встановлені досудовим слідством обставини вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочину не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 149 КК України (2341-14) і що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред'явлені не конкретне обвинувачення.

Суд вважає, що органам досудового слідства необхідно, по кожному епізоду обвинувачення встановити безповоротність продажу, потерпілих, конкретну суму грошей отриману продавцями за кожну потерпілу, та спосіб з допомогою якого кожна із дівчат була продана (насильство, обман, малолітство і.т.п.).

Крім того суд вважає, що оскільки щодо співучасників злочину ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 301 ч. 3 КК України (2341-14) на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) (т. 4 а.с. 215), то обвинувачення у цьому злочину ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є сумнівним. Вважає, що проведені по справі експертизи дали різні висновки, не всі особи визнані потерпілими і ці порушення досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

На постанову суду подане касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи та касаційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2

У касаційному поданні прокурора який брав участь у розгляді справи просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Доводи подання обгрунтовуються тим, що вказані судом недоліки досудового слідства можуть бути усунуті судом при розгляді справи. Крім того прокурор вважає, що суд в порушення процесуального закону, дав оцінку доказам у справі не дослідивши їх в судовому засіданні.

У касаційних скаргах, як видно з їх змісту ОСОБА_1 і

ОСОБА_2, просять постанову скасувати, а справу щодо них закрити посилаючись на те, що справа сфальсифікована і доказів їх винуватості у справі немає.

Заслухавши доповідача, думку прокурора який підтримав касаційне подання і частково касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і скарг колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 246 КПК України (1001-05) , при попередньому розгляді справи суддя повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Як видно із постанови апеляційного суду, суд в порушення вимог цього закону, повертаючи справу на додаткове розслідування, не вказав, які ж є процесуальні перепони до призначення справи до судового розгляду.

Більше того, суддя вдався до аналізу доказів які є у справі та до тлумачення диспозиції статей КК України (2341-14) , за якими пред'явлено обвинувачення, хоча це є повноваженнями суду при судовому розгляді справи, і усі сумніви щодо доказів їх достатності та обгрунтованості обвинувачення мав вирішувати при всебічному повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в судовому засіданні.

У матеріалах справи є ухвала апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2007 року якою скасовано вирок Київського районного суду

м. Харкова від 31 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за цим же обвинуваченням, а справа направлена суду першої інстанції на новий судовий розгляд з вказівкою які обставини і яким способом суду слід з'ясувати при новому розгляді справи.

Відповідно до вимог ст. 375 КПК України (1001-05) після скасування вироку апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28 цього Кодексу.

Проте суддя апеляційного суду одержавши у відповідності зі ст. 34, 38 КПК України (1001-05) названу кримінальну справу до розгляду по першій інстанції не виконав вимог ст.375 КПК України (1001-05) і провів попередній розгляд справи відповідно до глави 23 КПК України (1001-05) .

Згідно з вимогами ч.1 ст.237 КПК України (1001-05) попередній розгляд справи проводиться коли справа надійшла від прокурора.

Тому суддя одноособово не мав повноважень повторно проводити попередній розгляд справи всупереч ухвали апеляційного суду, яка вступила в законну силу і ніколи не скасована, оскільки прийнявши справу до свого провадження, апеляційний суд, при розгляду даної справи є судом першої інстанції і на нього розповсюджуються ці вимоги КПК України (1001-05) , які регламентують розгляд справи по першій інстанції.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду, як така, що суперечить вимогам ст. ст. 237-2, 275, 246 КПК України (1001-05) , підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Що стосується касаційних скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 то вони підлягають частковому задоволенню, оскільки питання закриття провадження у справі, про що просять скаржники, не можу бути розглянуте при відсутності судового рішення по суті пред'явленого їй обвинувачення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) колегія суддів.

у х в а л и л а :

Касаційне подання прокурора задовольнити. Касаційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2007 р. щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити в Апеляційний суд Харківської області на новий судовий розгляд.