5-2770к07 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, та за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 3 квітня 2007 року щодо ОСОБА_4

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 жовтня 2005 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України,

уродженця і мешканця м. Херсона, IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого, -

- за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено стягнути на їх користь зі ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 25000 грн. кожному, на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - 443 грн., а позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду.

ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за умисне вбивство ОСОБА_6, вчинене за наступних обставин.

8 травня 2004 року ОСОБА_4 зі своїми друзями відпочивав на дачній ділянці НОМЕР_1, розташованій на причалі АДРЕСА_1, де вони вживали спиртні напої. Близько 23 год. на цій же дачі ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки між ним і ОСОБА_6 умисно вдарив останнього ножем у грудну клітку спереду зліва з пошкодженням серця, від чого настала смерть потерпілого.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області, частково задовольнивши апеляцію потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_3, скасувала вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 жовтня 2005 року в частині призначеного засудженому покарання і вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та постановила щодо ОСОБА_4 в цій частині свій вирок від 03 квітня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_4 призначено покарання за ч.1ст.115 КК України (2341-14) - 9 років позбавлення волі та постановлено стягнути з нього на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 75000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд в порушення вимог ст. 334 КПК України (1001-05) недостатньо чітко сформулював у вироку обвинувачення, визнане доведеним, а при призначенні засудженому покарання не врахував тяжкість вчиненого ним злочину, відсутність з боку ОСОБА_6 будь-яких неправомірних дій, а також не виконав вказівок суду касаційної інстанції щодо призначення засудженому покарання, викладених в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 січня 2007 року, внаслідок чого призначив засудженому м'яке покарання.

У касаційних скаргах:

- потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 просять вирок апеляційного суду скасувати за м'якістю призначеного ОСОБА_4 покарання та, окрім того, прийняти рішення про стягнення на їх користь моральної шкоди не з засудженого, а з його батьків. Вказують на формальність визнання засудженим вини і його розкаяння, недостовірність його позитивних характеристик та відсутність будь-якого відшкодування ним моральної шкоди;

- представник потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 скасувати за м'якістю призначеного засудженому покарання у зв'язку з безпідставним, на її думку, урахуванням судом щирого каяття ОСОБА_4;

- захисник засудженого - адвокат ОСОБА_5, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_4 і правильності кваліфікації його дій, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 змінити та із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) пом'якшити призначене йому покарання. Посилається на те, що суд недостатньо врахував щире каяття ОСОБА_4, його позитивну характеристику, молодий вік, першу судимість, сприяння розкриттю злочину на початку розслідування справи, добровільне часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди;

- засуджений ОСОБА_4 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 115 на ст.119 КК України (2341-14) та призначивши більш м'яке покарання. Своє прохання мотивує тим, що органами досудового слідства і судом не було враховано обстановки на місці злочину, а саме: особливості місцевості, де трапилась подія, погодні умови, час доби; не проведено відтворення обстановки та обставин події на місці злочину, що підтвердило б необережний характер його дій по заподіянню ОСОБА_6 ножового поранення. Також вказує, що суд безпідставно послався на його первинні показання, які він давав під психологічним тиском працівників міліції і які не відповідають дійсності і показанням допитаних по справі свідків про відсутність між ним та ОСОБА_6 сварки і бійки. Зазначає, що суд безпідставно допитав свідків - працівників міліції, а показанням свідка ОСОБА_7 дав невірну оцінку. Крім того, не погоджуючись з висновком комісійної судово-медичної експертизи, вказує на необхідність додаткового дослідження механізму утворення у ОСОБА_6 тілесного ушкодження. Також зазначає про неправильність встановлення судом факту перебування його у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього на відшкодування заподіяної потерпілим моральної шкоди 150000 грн., і просить зменшити розмір стягнення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про підтримання ними касаційних скарг, пояснення прокурора про часткове підтримання касаційного подання в частині скасування вироку апеляційного суду за м'якістю призначеного засудженому ОСОБА_4 покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні і касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному вбивстві ОСОБА_6 за обставин, встановлених судом і у відповідності до ст. 334 КПК України (1001-05) з достатньою повнотою викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом з дотриманням кримінально-процесуального закону, яким суд дав належну оцінку, навівши ці докази у вироку.

Зокрема, наявність конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з виниклих неприязних відносин, під час якого ОСОБА_6 було нанесено удар ножем в груди, підтверджено показаннями на початку досудового слідства самого ОСОБА_4, який в своїх поясненнях від 09.05.2004 року, показаннях як підозрюваного від 09.05.2004 року, що були повністю підтримані ним при допиті як обвинуваченого від 12.05.2004р., даних з участю захисника, визнавав, що після повідомлення йому його дівчиною ОСОБА_7 про загравання з нею ОСОБА_6, він, взявши ніж, відкликав ОСОБА_6 від костра і зробив йому зауваження за неправильну поведінку, внаслідок чого між ними виникла сварка, під час якої він дістав з кишені і направив на ОСОБА_6 ніж, а той взяв палку; в подальшому він - ОСОБА_4 відчув, що вдарив ОСОБА_6 ножем у груди.

Свідок ОСОБА_7, будучи під час досудового слідства допитаною 11.05.2004 року, тобто після дачі ОСОБА_4 своїх показань щодо обставин події, підтвердила, що дійсно говорила ОСОБА_4 про те, що у його відсутності до неї загравав ОСОБА_6, після чого ОСОБА_4 кудись пішов і через 5-10 хвилин повернувся з ОСОБА_6, який, будучи смертельно пораненим, впав біля стола, де сиділа вся компанія.

Свідок ОСОБА_8 вказувала, що близько 23 год. знаходилась біля костра разом з ОСОБА_6, який грав на гітарі. Коли їй зателефонували, вона відійшла від костра до будинку. ОСОБА_6 потім вона побачила лежачим з ножовим пораненим біля столу на подвір'ї, де сиділа компанія, і поруч з ним був ОСОБА_4

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили, що 08.05.2004 року ввечері, коли у них закінчилося спиртне, хлопці разом зі ОСОБА_4 їздили за ним, а з дівчатами на дачі залишався ОСОБА_6 При поверненні компанія сиділа за столом, куди близько 23 год. підійшли ОСОБА_4 і ОСОБА_6, який впав, після чого у нього було виявлено ножове поранення грудей.

ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і в суді не заперечував, що саме він заподіяв ОСОБА_6 смертельне поранення ножем.

Оцінюючи ці показання у сукупності, суд дійшов правильного висновку про їх достовірність, оскільки вони узгоджуються між собою, доповнюють одне одного, є логічними. З огляду на зазначені докази суд правильно не взяв до уваги показання ОСОБА_7 в суді про те, що при допиті вона розповідала слідчому про розмову зі ОСОБА_4 щодо загравання до неї не ОСОБА_6, а маленького хлопчика з таким же ім'ям, який був присутнім на дачі.

Також суд дав правильну оцінку показанням свідків, обгрунтовано визнавши, що та обставина, що вони не бачили й не чули сварки між ОСОБА_4 і ОСОБА_6, не свідчить про відсутність такої сварки з урахуванням їх же показань про значну відстань від костра до столу, де вони сиділи, і про дії ОСОБА_4 щодо вибору ним моменту для з'ясування стосунків із ОСОБА_6, коли біля них не було сторонніх.

Доводи ОСОБА_4 про те, що первинні пояснення і показання від давав під психологічним тиском з боку працівників міліції, внаслідок чого обмовив себе, перевірялися судом і свого підтвердження не знайшли. Зазначені доводи ОСОБА_4, які обгрунтовано визнані судом неконкретними, спростовані також показаннями працівників міліції і прокуратури - свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, допит яких у судовому засіданні здійснено у відповідності до вимог закону.

Ці доводи засудженого спростовані і даними протоколів допитів ОСОБА_4 на початку досудового слідства, у тому числі з участю захисника, в яких містяться відомості, що не могли бути відомі органам досудового слідства, але при подальшій перевірці знайшли своє підтвердження, зокрема, щодо мотиву дій ОСОБА_4, обставин взяття ним ножа перед розмовою з ОСОБА_6 тощо. Крім того, у зазначених протоколах допитів зафіксовані і показання ОСОБА_4, які за своїм змістом виключають надання їх під впливом незаконних методів, зокрема, про те, що він не мав умислу на вбивство, хотів лише ножем налякати ОСОБА_6, удар якому було нанесено з необережності.

Твердження ОСОБА_4, що заподіяння ОСОБА_6 смертельного поранення ножем сталося випадково внаслідок зіткнення його - ОСОБА_4, який ніс в руці кружку й ніж, та ОСОБА_6, який йшов попереду і несподівано повернувся, натикнувшись груддю на ніж, - перевірялося в ході досудового слідства і судового розгляду справи і обгрунтовано визнано судом таким, що не відповідає дійсності.

Це твердження спростовано наведеними вище доказами, а також даними відтворення з участю ОСОБА_4 обстановки та обставин події, в яких він показував, у тому числі з участю експерта, механізм утворення у ОСОБА_6 ножового поранення, висновками наведених у вироку судово-медичних експертиз (у тому числі комісійної експертизи МОЗ України) про те, що зазначене смертельне поранення виникло в результаті удару ножем, і не могло виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_4, начебто при зіткненні і випадковому натиканні ОСОБА_6 на ніж в руці ОСОБА_4, упертий рукояткою в його груди в момент, коли той намагався утримати кружку, що падала з його руки.

Зазначені висновки експертиз зроблені компетентними експертами з урахуванням усіх необхідних даних, матеріалів справи, є обгрунтованими, і сумніву в їх достовірності не викликають. Врахування при їх проведенні особливостей місцевості, де трапилась подія, часу доби і погодних умов, проведення для цього додаткового відтворення обстановки на місці події необхідністю не викликалось, оскільки це не впливало на висновки експертиз.

Обгрунтовано судом не було взято до уваги висновку експертизи від 24.06.2004 року про можливість заподіяння смертельного поранення ОСОБА_6 внаслідок випадкового натикання на ніж, оскільки цей висновок був зроблений без дослідження всіх необхідних даних.

Давши належну оцінку всім наведеним у вироку доказам в їх сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) . Підстав для перекваліфікації його дій на ст. 119 КК України (2341-14) , як про це ставиться питання в касаційній скарзі засудженого, немає.

Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що по справі не доведено перебування його у нетверезому стані в момент вчинення злочину, є безпідставним, оскільки зазначені обставини підтверджені показаннями як самого ОСОБА_4 на початку досудового слідства, в яких він визнавав, що вживав спиртні напої протягом 8.05.2004р., так і показаннями свідків, що були присутніми на дачі в той день.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_4, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, позитивні дані про особу засудженого, пом'якшуючі його покарання обставини, а також вказівки Верховного Суду України в ухвалі від 16.01.2007 року, в якій зазначалось про м'якість призначеного ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, і відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) призначив засудженому більш суворе покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

У справі відсутні дані, що свідчили б про недостовірність позитивних характеристик засудженого і формальність його розкаяння у вчиненому, про що зазначають в касаційних скаргах потерпілі і їх представник ОСОБА_2

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку апеляційного суду у зв'язку з м'якістю чи суворістю призначеного ОСОБА_4 покарання, у тому числі і для застосування ст. 69 КК України (2341-14) .

Цивільний позов в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди вирішений судом відповідно до вимог законодавства з урахуванням аргументованого і доведеного в суді потерпілими обсягу і характеру їх моральних страждань. З огляду на це, а також виходячи із засад розумності і справедливості, апеляційний суд правильно встановив розмір моральної шкоди, що підлягала стягненню на користь потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_3, і обгрунтовано поклав обов'язок по відшкодуванню цієї шкоди на повнолітнього засудженого, а не його батьків.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданих по справі касаційного подання та касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, а також касаційні скарги потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 03 квітня 2007 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.