Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Паневіна В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 10 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1, -

встановила:

вироком Балаклавського районного суду міста Севастополя від 12 квітня 2005 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця ст. Ожерельє Каширського району (Російська Федерація), мешканця міста Севастополя, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі вимог ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та згідно зі ст. 76 КК України (2341-14) з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації.

Судом постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди 3 400 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 7 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 було залишено без зміни. Але ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 8 червня 2006 року ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 було скасовано з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 15 серпня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано із закриттям провадження у справі за відсутності в його діях складу злочину.

ОСОБА_1 судом першої інстанції було визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду голови садового товариства "Технолог", що розташовувалося на мисі Фіолент в місті Севастополі, ввів в оману ОСОБА_2, повідомивши її про те, що за право здійснювати покіс трави на вільних земельних ділянках необхідно платити. Переконавши ОСОБА_2 у законності своїх вимог, він разом з членом СТ "Технолог" ОСОБА_3 у 1999 році забрав у цієї потерпілої 2 поросят вартістю 400 гривень, а у 2001 році - телицю вартістю 3000 гривень.

Апеляційний суд у своїй ухвалі від 15 серпня 2006 року, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак складу злочину.

У касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_2 порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Свою вимогу вона обгрунтовує тим, що викладені в ухвалі апеляційного суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вона вважає, що в даній справі зроблено неправильний висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній судових рішень в касаційному порядку.

Як правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду, у справі не зібрано доказів, які б встановлювали факт обману ОСОБА_1 ОСОБА_2. ОСОБА_1 дозволяв здійснювати покіс трави на земельних ділянках товариства, запропонувавши при цьому передати у власність товариства тварин. ОСОБА_2 на цю пропозицію погодилася, і в матеріалах кримінальної справи не міститься даних про те, що вона таку пропозицію повинна була прийняти обов'язково, що свідчить про її добровільний вибір в даному випадку. Також у матеріалах справи є дані про те, що у період з 1999 до 2002 року ОСОБА_2 дійсно здійснювала покіс трави, і перепон у цьому їй ОСОБА_1 не чинив.

Колегія суддів вважає, що у справі не встановлено, в чому саме полягає обман зі сторони ОСОБА_1, наявність якого є безумовною складовою злочину шахрайства, про що правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судові рішення не можуть бути переглянуті ще й з мотивів закінчення строків давності, передбачених ст. 49 КК України (2341-14) .

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 про скасування ухвали Апеляційного суду міста Севастополя від 15 серпня 2006 року, винесеної щодо ОСОБА_1.