Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Присяжнюк Т.I.,

суддів за участю прокурора

Кліменко М.Р. і Федченка О.С., Дрогобицької О.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

в силу ст. 89 КК України (2341-14) не судимого,

- за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржено.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08.06.2006 року близько 23 год.45 хв. за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи неподалік від адміністративного приміщення ВПУ № 9 по вул. Бенделіані, 3 м. Луцька, нанесли ОСОБА_4 удари по голові та тулубу, спричинивши легкі тілесні ушкодження, та відкрито заволоділи майном потерпілого на суму 150 грн..

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2006 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає даним про особу засудженого внаслідок суворості та призначено без урахування пом'якшуючих покарання обставин і думки потерпілого ОСОБА_4. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про можливість задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) у касаційній скарзі не заперечуються.

Покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого.

Разом з тим, як судом першої, так і апеляційної інстанцій не було ураховано обставин, які давали судам підстави для висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання.

Зокрема, судами не було ураховано те, що ОСОБА_1 не був ініціатором злочину, при вчиненні якого виконував менш активну роль, свою вину у скоєному повністю визнав і щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, заподіяну потерпілому ОСОБА_4 матеріальну і моральну шкоду у розмірі 2500 грн. повністю відшкодував, має на утриманні хворого батька, який потребує стороннього догляду. ОСОБА_1 працював IНФОРМАЦIЯ_2, за місцем роботи характеризувався позитивно, потерпілий просив не позбавляти ОСОБА_1 волі.

Обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Те, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності і відбував покарання у місцях позбавлення волі, на що послався суд у вироку, не є обставиною, що виключає можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки його судимості відповідно до вимог ст.89 КК України (2341-14) погашені.

Наведені вище обставини у сукупності істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та давали суду підстави дійти висновку про можливість застосування ст. 75 КК України (2341-14) і виправлення засудженого без відбування призначеного за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) покарання.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнити його від відбування призначеного за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням передбачених ст.76 КК України (2341-14) обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

З місць позбавлення волі ОСОБА_1 звільнити.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.