Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2016 року м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,
за участю прокурора Гаврилюка С.М.,
секретаря
судового засідання Остафійчук К.В.,
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260040000903, за касаційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року щодо ОСОБА_2,
в с т а н о в и л а:
вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2016 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України через недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі з доповненнями прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Вважає, що суд не здійснив заходів щодо перевірки показань свідків, безпідставно відмовив прокурору в задоволенні клопотання про одночасний допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом зі свідками, котрі спростовують обвинувачення. Виправдовуючи обвинуваченого суд не навів переконливих мотивів у вироку, які стали підставою для прийняття такого рішення. Вважає, що істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, допущено суперечності, оскільки в мотивувальній та резолютивній частинах вироку наведено різні підстави для виправдання ОСОБА_2 Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні скарги прокурору, не спростував усіх її доводів щодо ухвалення нового вироку, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він, у 20-х числах вересня 2013 року, незаконно придбав у невстановленої слідством особи запал гранати УЗРГМ, який являється засобом підриву осколкових гранат і відноситься до вибухових пристроїв, переніс до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1, де незаконно зберігав до 22 березня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий частково підтримав скаргу та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції при здійснені правосуддя" (v0009700-96)
визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Цих вимог закону суд дотримався.
З матеріалів провадження убачається, що суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, провів судовий розгляд у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності.
Спростовуючи пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, суд навів мотиви за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, зазначив з яких підстав визнав окремі докази недопустимими і обґрунтовано дійшов висновку про його невинуватість, вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання.
Як убачається з матеріалів провадження, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення, надавши їм належну оцінку.
Об'єктивна сторона незаконного поводження із вибуховими пристроями полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі та збуті. Наведені дії характеризуються незаконністю та умисною виною суб'єкта злочину.
Як установлено судом, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 22 березня 2015 року виявили металевий предмет із кільцем у мішку з картоплею, який був придбаний на базарі. Ці обставини підтвердили очевидці події ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Зокрема, ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_2 знайшов металевий предмет у картоплі, не міг пояснити, що це, а коли останній вийшов до кімнати, він потягнув за кільце і стався вибух.
Свідок ОСОБА_7 показала, що через відкриті двері в кімнаті бачила, як вибухнув предмет у руках її чоловіка.
Допитані в судовому засіданні свідки обвинувачення ОСОБА_8 ОСОБА_4 та інші не були очевидцями події та давали показання з чужих слів.
Положеннями ч. 7 ст. 97 КПК України передбачено, що такі показання не можуть бути визнані допустимими доказами, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
З урахуванням цих вимог кримінального процесуального закону, суд визнав недопустимими доказами показання тих свідків, котрі являлися працівниками правоохоронного органу, і не були присутніми при події, а давали покази з чужих слів.
Виходячи з викладеного, доводи касаційної скарги прокурора про те, що судом не здійснено заходів щодо перевірки показань допитаних свідків є необґрунтованими.
З інших письмових доказів, які є в матеріалах провадження, вбачається, зокрема, з рапорту від 22 березня 2015 року, що стався вибух за місцем проживання обвинуваченого (а.с. т. 2), а висновком експерта підтверджено, що вибуховий пристрій є залишком запалу (а.с. 26-32).
Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи прокурора про невзяття до уваги показань свідків, даних на досудовому слідстві, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Будь яких інших доказів, ніж ті, які досліджувалися судом у судовому засіданні, та якими б підтверджувався умисел обвинуваченого на незаконне придбання, перенесення та зберігання вибухового пристрою, досудовим слідством не надано.
Окрім цього, вимогами ч. 1 ст. 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, обов'язок доказування яких, покладено ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення.
Проаналізувавши зібрані докази у кримінальному провадженні, суд не встановив умислу обвинуваченого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки лише факт вилучення запалу гранати за місцем проживання ОСОБА_2, став підставою для формулювання обвинувачення останньому.
За таких обставин, висновок суду про виправдання ОСОБА_2, з яким погодився суд апеляційної інстанції, є належно вмотивованим.
У вироку суд проаналізував і дав належну оцінку всім зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2
Докази винуватості ОСОБА_2, на які посилалися органи досудового розслідування, перевірені судовими інстанціями та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Суд дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог КПК України (4651-17)
.
Апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Доводи прокурора щодо безпідставності виправдання, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, на них надані вмотивовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 433- 436 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
|
В.І. Орлянська
М.М. Лагнюк
А.В. Суржок
|