Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Заголдного В.В. і Кривенди О.В.

розглянувши в судовому засіданні 5 липня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу -

10 січня 1990 року за п. "г" ст. 102, ч. 2 ст. 98 КК РФ

на п'ятнадцять років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

немаючого судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. 65.212 грн. 14 коп.,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 28 травня 2005 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вдерлися до приміщення торговельного відділу офісу "ПП ОСОБА_3.", що АДРЕСА_1, де вчинили крадіжку грошей на суму 14.800 грн., чим заподіяли значну шкоду власнику підприємства.

Крім того, 29 травня 2005 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 вдерлися до приміщення того ж офісу "ПП ОСОБА_3.", де вчинили напад на охоронця ОСОБА_5, під час якого, застосовуючи до потерпілого небезпечне для життя і здоров'я насильство, заволоділи майном ОСОБА_3 у великих розмірах на суму 64.012 грн. 14 коп., а також майном ОСОБА_5 - на суму 900 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього з направленням справи на додаткове розслідування. Вказує, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, в тому числі з порушенням його права на захист. Твердить, що до злочинів він не причетний, всі докази у справі є сфальсифікованими.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі з доповненням до неї ставить питання про зміну вироку й ухвали та пом'якшення йому покарання. Вважає, що у суду були підстави для застосування до нього правил ст. 69 КК України (2341-14) . Крім того, зазначає, що суд допустив істотні порушення норм КПК України (1001-05) під час провадження у справі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 і ОСОБА_4, якими судові рішення не оскаржуються, і щодо яких касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, матеріалами справи доведена.

Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку на показання засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які на досудовому слідстві, розповідаючи про обставини вчинення крадіжки грошей з офісу "ПП ОСОБА_3.", неодноразово твердили, що цей злочин вони вчинили разом з ОСОБА_1м.

Потерпілий ОСОБА_5 прямо вказав на ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як на осіб, які вчинили розбійний напад на нього, при цьому детально розповів про обставини вчинення засудженими цього злочину на очних ставках з останніми.

З його показань убачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 увірвалися до приміщення складу на фірмі "ПП ОСОБА_3.", де він працює охоронцем, збили його з ніг, вимагаючи гроші та погрожуючи вбивством, нанесли серію ударів по голові та тулубу скляною пляшкою, ногами і руками, при цьому здавлювали шию, від чого він неодноразово втрачав свідомість.

Показання потерпілого ОСОБА_5 підтвердив засуджений ОСОБА_2, повідомивши, що цей злочин він вчинив за попередньою з ОСОБА_1м.

За словами свідка ОСОБА_6, вона разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_1м 28 травня 2005 року відвідувала офіс "ПП ОСОБА_3.", а вечором наступного дня ОСОБА_1 приніс велику суму грошей і повідомив їй, що заволодів цими грошима шляхом розбійного нападу на охоронця зазначеного підприємства.

За таких обставин, ураховуючи показання свідків, дані висновків експертиз та протоколів огляду місця події і речових доказів, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) , а ОСОБА_1, крім того, ще й за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) є правильною.

Покарання засудженим призначене у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для виправлення кожного з них і попередження нових злочинів.

Будь-яких даних про те, що досудове слідство чи судовий розгляд справи проведені з порушенням вимог КПК України (1001-05) , у тому числі тих його норм, що забезпечують право на захист, не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , немає.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

відмовити засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні касаційних скарг.