Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Крещенка А. М., Леона О. І., при секретарі судового засідання за участю: прокурора потерпілого законного представника малолітнього потерпілого виправданого представника цивільного відповідача Остафійчук К. В., Парусова А. М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013170110003920 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, потерпілого ОСОБА_6 та законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_8,

За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, виправдано за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він у темний час доби приблизно о 18.55 год. 24 листопада 2013 року, керуючи технічно справним трамваєм "Т-3" (бортовий номер НОМЕР_1) і рухаючись у м. Одесі по вул. Миколаївській дорозі навпроти будинку № 234 з боку пров. Векслера в напрямку вул. Лиманної, в порушення вимог пп. "б" п. 2.3., пп. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки і за відсутності жодних перешкод допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_10, які стояли на трамвайній колії спиною до трамвая, внаслідок чого кожен із них отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах прокурор, потерпілий ОСОБА_6 та законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7, кожен окремо, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_8 та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначають, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення побудований на суперечливих показаннях свідків сторони захисту внаслідок безпідставного визнання недопустимими ряду доказів у кримінальному провадженні та неправильної оцінки інших доказів. Апеляційний суд уваги на порушення, допущені судом першої інстанції, не звернув і необґрунтовано залишив без зміни виправдувальний вирок місцевого суду.

В запереченнях на касаційні скарги захисник ОСОБА_11 та представник цивільного відповідача ОСОБА_12 просять залишити судові рішення без зміни, а касаційні скарги прокурора, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого та законного представника малолітнього потерпілого, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора, доводи виправданого та представника цивільного відповідача, які заперечували проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 419 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і в разі, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду має містити аналіз доказів та докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні й додатково поданими матеріалами всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон. Ухвалу, що не містить умотивованих висновків на доводи, наведені в апеляційній скарзі, з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, міру покарання, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді цього провадження не дотримався зазначених вимог закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не погоджуючись із виправдувальним вироком місцевого суду, подали апеляційну скаргу, в якій порушували питання про скасування цього рішення та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

При цьому зазначали, що викладені у вироку висновки суду щодо недоведеності вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не відповідають фактичним обставинам провадження і ґрунтуються на припущеннях. Зокрема, на їх думку, суд необґрунтовано врахував, що наїзд на ОСОБА_10 було вчинено лівою передньою частиною трамвая, а не правою (що суперечить даним протоколу огляду місця пригоди зі схемою до нього, а також показанням допитаних у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 та законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7.). При цьому суд не врахував показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 про те, що в момент наїзду дорослі пішоходи стояли, а не рухались, як зазначав ОСОБА_8, а її коментарі в мережі Інтернет щодо винуватості пішоходів у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП) є припущенням. Суд, на думку скаржників, безпідставно надав перевагу не висновкам судово-медичної криміналістичної, комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та судової автотехнічної експертиз (згідно з якими в момент первинного контактування з трамваєм пішохід ОСОБА_10 розташовувався до нього задньою поверхнею тіла, знаходячись у вертикальному положенні, і обидві ноги його були опорними, а водій трамвая ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути настання ДТП), а припущенням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (згідно з якими ОСОБА_10 у момент наїзду міг знаходитися на руках у ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_14 і ОСОБА_15 самого наїзду на потерпілих не бачили).

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначали, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав висновки судових експертиз недопустимими доказами (на підставі їх проведення з порушенням вимог КПК України (4651-17) ), а протокол огляду місця пригоди зі схемою до нього - такими, що не узгоджуються з показаннями потерпілих, висновками експертиз та іншими доказами у провадженні. Посилання на роздруківку інформації з серверу ТОВ "Беніш Джи Пі еС Україна" як на доказ невинуватості ОСОБА_8 вважали недопустимим доказом.

Проте, як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд не виклав усіх доводів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив підстав, на яких її визнано необґрунтованою. Апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо недоведеності вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, при цьому не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами, наведеними в апеляції, а також не розглянув доводів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про наявність достатньої кількості належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_8 Крім того, за наявності суперечливих, на думку суду, висновків експертиз, а також інших доказів у справі у провадженні не було вжито заходів відповідно до ч. 1 ст. 356 КПК України для допиту експертів, які проводили ці експертизи і дійшли таких висновків, а також слідчого, котрий проводив досудове розслідування і надав експертам вказані вихідні дані.

Таким чином, апеляційний суд належним чином не розглянув доводів, наведених в апеляційній скарзі, і передчасно погодився з висновками місцевого суду стосовно недоведеності вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суд має перевірити й урахувати всі наведені в апеляційній та касаційних скаргах доводи, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, потерпілого ОСОБА_6 та законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.