Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кравченка К.Т.,

суддів

Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.

за участю прокурора

Саленка I.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 05 липня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо неї судові рішення.

Вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28 лютого 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

уродженку м. Макіївки Донецької області,

громадянку України,

не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України (2341-14) до штрафу у розмірі 850 грн.

На підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Цим вироком виправдано ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КК України (2341-14) за відсутністю складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2006 року зазначений вирок змінено в частині цивільного позову: постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 01 грудня 2004 року приблизно о 15-ій годині, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_3, у ході сварки між нею та ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2 народження, яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків, поваливши останню на підлогу обличчям донизу, вирвала у неї на голові пасмо волосся та завдала не менше двох ударів кулаками в область обличчя, а також не менше двох ударів палкою по ногах потерпілої, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена ОСОБА_1, вказуючи на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та зменшити суму відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої. При цьому посилається на те, що прокурор не брав участі під час розгляду судом справи про застосування до неї Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) , хоча його участь відповідно до цього закону є обов'язковою; суд повинен був звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі амністії, а не від покарання; суд апеляційної інстанції прийняв справу до розгляду та розглянув її апеляційну скаргу незважаючи на те, що судом першої інстанції не були розглянуті її зауваження на протокол судового засідання. Зазначає, що їй не було надіслано повістки про день і час слухання справи в апеляційному суді 26 липня 2006 року, чим було порушено її право на захист. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, з урахуванням його зменшення апеляційним судом, не відповідає дійсно завданим потерпілій моральним стражданням та повинен бути зменшеним.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав судові рішення законними та обгрунтованими, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки про винуватість засудженої ОСОБА_1 у вчиненні злочину суд обгрунтував викладеними у вироку доказами, які ніким не оспорюються.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії засудженої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України (2341-14) .

Враховуючи, що ОСОБА_1 визнана винною у вчинені у 2004 році у віці понад 50 років умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (2341-14) , і подала заяву з проханням застосувати до неї амністію, вона підпадала під дію п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 (2591-15) року.

Суд обгрунтовано застосував до ОСОБА_1 Закон України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) , звільнивши її від призначеного покарання.

Що стосується доводів засудженої про те, що прокурор не брав участі під час розгляду судом справи про застосування до неї амністії, хоча його участь була обов'язковою, то вони є неспроможними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язкової участі прокурора у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

Посилання у касаційній скарзі засудженої на те, що суд апеляційної інстанції прийняв справу до розгляду та розглянув її апеляційну скаргу незважаючи на те, що судом першої інстанції не були розглянуті її зауваження на протокол судового засідання, є безпідставними. Як убачається із матеріалів справи, 26 липня 2006 року апеляційний суд Донецької області за результатами попереднього розгляду справи виніс ухвалу про повернення справи до районного суду для виконання вимог ст. 359 КПК України (1001-05) . Проте, оскільки повноваження судді, яка головувала в даній справі, закінчилися 07 березня 2006 року, а зауваження на протокол судового засідання надійшли до суду 15 березня 2006 року, вони залишилися не розглянутими (а. с. 90-91, 93). Відповідно до чинного законодавства, якщо з якихось причин зауваження розглянути неможливо, вони приєднуються до справи і оцінюються судом вищого рівня у сукупності з усіма матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу і посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд розглянув кримінальну справу щодо неї, не викликавши її у судове засідання, яке відбулося 26 вересня 2006 року. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 своєчасно направлялося повідомлення про день розгляду справи в апеляційному суді (а. с. 99). Крім того, згідно із ч. 3 ст. 362 КПК України (1001-05) явка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є обовязковою.

Вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, з урахуванням його зменшення апеляційним судом, є обгрунтованим та відповідає чинному законодавству, а тому посилання у касаційній скарзі на неправильне вирішення цивільного позову є безпідставними.

З огляду на викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1, як про це ставиться питання у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2006 року - без зміни.