Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Колесниченка В.М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року,

У касаційній скарзі захисника викладено вимогу про зміну судових рішень, постановлених щодо засудженого ОСОБА_2, в частині призначеного покарання із звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України. Вимогу мотивовано невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, оскільки судами не було повною мірою враховані дані про засудженого ОСОБА_2, виправлення якого можливе без ізоляції від суспільства.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Цивільний позов потерпілих задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожних окремо, моральну шкоду в розмірі по 250 000 грн. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено вирок від 17 березня 2016 року в частині номеру кримінального провадження, вказівки про судимість. Також в частині цивільного позову зменшено розмір моральної шкоди на користь потерпілих. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 29 липня 2015 року, приблизно о 21 год. 15 хв., керуючи належним йому технічно справним автомобілем марки "Hyudai Getz", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. 200-річчя КривомуРогу м. Кривого Рогу з боку пл. 30-річчя Перемоги у напрямку вул. Тухачевського, наближаючись до нерегулюваного пішохідного переходу в районі електроопори, по якому проїзну частину справа наліво відносно руху його автомобіля перетинав пішохід ОСОБА_6, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не зменшивши швидкість руху керованого ним автомобіля до зупинки транспортного засобу для того, щоб надати дорогу пішоходові ОСОБА_6,

в результаті чого допустив наїзд на останнього, який у момент первинного контакту з автомобілем був звернутий до автомобіля лівою бічною поверхнею тіла за умови вертикального або близького до нього положення. ОСОБА_2 своїми діями грубо порушив вимогу пунктів 1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.4, 12.9 "б", 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 загинув на місці події.

Суд, перевіривши касаційну скаргу, додані до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, що є підставою відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України для відмови

у відкритті касаційного провадження.

Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.

Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України (2341-14) , є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.

Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, характеризується позитивно за місцем проживання та за місцем роботи. Враховано було й думку потерпілих, які наполягали призначити ОСОБА_2 покарання саме у виді позбавлення волі.

Судом були враховані й обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди потерпілим. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, з огляду наведені обставини у сукупності, суд призначив засудженому фактично мінімальне покарання в межах санкції за ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Отже, наведені у касаційній скарзі захисника дані про особу засудженого вже були враховані судами при призначенні покарання, інші дані, які захисник наводить у скарзі і вважає такими, які пом'якшують покарання, не є достатніми для застосування положень ст. 75 КК України.

Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.